Наратив — це термін, який використовується для опису розповіді або послідовності подій в тексті, мові чи кінематографі. Наратив може бути усний, письмовий, візуальний, або його можна розповісти за допомогою інших медіа, таких як відео або живі виступи.
У наративі часто є персонажі, події та контекст, які сплітаються в структуровану форму, що має на меті передати певне послання. Він використовується в літературі, кіно, театрі, журналістиці та в щоденному спілкуванні для того, щоб залучити слухачів або читачів, створити емоційний зв'язок, або викликати роздуми (наприклад для пропаганди).
Ключові компоненти наративу
-
Сюжет — послідовність подій, яка розгортається у розповіді.
-
Персонажі — учасники наративу, які можуть бути людьми, тваринами або іншими істотами.
-
Контекст — обставини або умови, в яких відбувається сюжет.
-
Тема — головна ідея або послання, яке автор намагається передати через наратив.
Якщо спрощено, наратив простими словами - розповідь подій / історії.
Наративи в пропаганді
Наратив у пропаганді відіграє ключову роль, оскільки використовується для формування певних уявлень, переконань та ставлень у суспільстві. Пропаганда зазвичай спрямована на досягнення конкретних політичних, ідеологічних або комерційних цілей шляхом впливу на громадську думку.
Пропаганда часто звертається до
емоцій замість логічних аргументів, використовуючи страх, гордість, ностальгію або обурення для маніпулювання сприйняттям людей. Ці наративи не лише зміцнюють існуючі переконання, надаючи інформацію, яка підтверджує вже відомі думки та ігноруючи альтернативні точки зору, але й можуть включати навмисне викривлення або навіть вигадування фактів, вводячи аудиторію в оману.
Постійне
повторення одного й того ж наративу зміцнює його присутність у свідомості слухачів, підсилюючи віру в історію, яку часто повторюють. Використовуючи ці методи, пропаганда ефективно формує колективні уявлення, мобілізуючи підтримку або відбиваючи критику, особливо в ситуаціях, де громадськість шукає прості відповіді на складні питання.