Зміст дописунатисність на посилання, щоб перейти до потрібного місця
Якщо ви цікавитеся українськими традиціями, то напевно чули про вечорниці та посиденьки. Обидва ці слова пов’язані з давніми обрядами та звичаями нашого народу, але чи означають вони одне й те саме? Насправді – ні. Вони мають схожі риси, проте відрізняються за змістом, метою та характером проведення.
Що таке вечорниці?
Вечорниці – це молодіжні зібрання, що відбувалися в осінньо-зимовий період, коли польові роботи завершувалися, а довгі вечори сприяли спільним розвагам. Головною особливістю вечорниць була їхня розважальна функція.
🔸 Де проводили? Найчастіше – в хаті самотньої жінки, переважно вдови, яка дозволяла молоді збиратися за невелику винагороду (зазвичай їжею або частиною заробітку).
🔸 Хто приходив? Найперше – молодь! Дівчата приходили раніше, займалися рукоділлям (вишиванням, прядінням, в’язанням), а пізніше до них приєднувалися хлопці.
🔸 Що робили?
- Співали народні пісні
- Танцювали
- Жартували
- Грали в ігри
- Часто влаштовували жартівливі виступи та сценки
- І, звісно, знайомилися – адже вечорниці часто ставали місцем для зав’язування стосунків і пошуку пари
Таким чином, вечорниці виконували ще й сватально-залицяльну функцію, тому для парубків це була нагода привернути увагу дівчат, а для дівчат – продемонструвати свої таланти, працьовитість і дотепність.
До речі, вечорниці мали певний контроль – за порядком слідкувала господиня хати, яка не дозволяла надмірних витівок або неприйнятної поведінки. Хоча, звісно, траплялися і бешкетники, які приходили пожартувати чи навіть вчинити "капості" (наприклад, зняти ворота біля хати дівчини, яка їм подобалася – такий собі стародавній "флешмоб").
Що таке посиденьки?
Посиденьки – це більш спокійні та камерні зібрання, які могли бути не лише молодіжними, а й дорослими. Їхньою головною метою було спільне проведення часу за роботою та спілкуванням.
🔸 Де проводили? У будь-якій хаті, де збиралися господині чи молоді дівчата для спільної праці.
🔸 Хто приходив? Зазвичай це були жінки та дівчата, рідше – старші чоловіки. Молодь теж могла брати участь, але головною метою була саме робота, а не розваги.
🔸 Що робили?
- Пряли нитки
- Вишивали
- Ліпили вареники чи пекли хліб
- В’язали або лагодили одяг
- Ділилися новинами, обговорювали громаду
- Співали традиційні пісні
Посиденьки мали більш буденний та практичний характер. Вони були своєрідним аналогом сучасних "дівич-вечорів", але з додаванням хатньої праці.
Іноді посиденьки також могли перетворитися на легкі вечорниці, якщо до дівчат приєднувалися хлопці, проте сам формат залишався менш галасливим і не мав такої яскравої залицяльної атмосфери, як на вечорницях.
Чи існують вечорниці та посиденьки сьогодні?
Сучасне життя змінило традиційні форми дозвілля, але вечорниці та посиденьки не зникли.
🔹 Вечорниці зараз – це тематичні етнофестивалі, фольклорні вечори або святкові заходи, присвячені українським традиціям. Наприклад, передріздвяні Андріївські вечорниці – одна з найулюбленіших подій, коли молодь ворожить, співає, жартує та грає в ігри.
🔹 Посиденьки у сучасному світі – це коли подруги збираються разом, щоб попити чай, пов’язати чи пошити, а також просто поспілкуватися. Це можуть бути навіть книжкові клуби або хендмейд-майстер-класи.
Таким чином, традиції хоч і змінюються, але не зникають – вони просто набувають нових форм!
Якщо коротко: вечорниці – це вечірки для молоді, а посиденьки – це спільні зустрічі для праці та спілкування. Вечорниці були гучними та веселими, а посиденьки – спокійними та продуктивними. Обидва явища є частиною української культурної спадщини, яка зберігається й досі.
