Світ перенасичений шумом. Ми звикли вимірювати цінність речей їхньою вагою, звуком або кількістю нулів на банківському рахунку. Але іронія буття полягає в тому, що все по-справжньому фундаментальне володіє грацією порожнечі. Воно не має кольору, його не можна торкнутися, і воно бісового байдуже до ваших спроб його класифікувати.

Це «Ніщо» - не вакуум і не дефіцит. Це те саме полотно, на якому малюється весь ваш особистий галюциногенний трилер, що гордо зветься «життям». Воно всюди і ніде одночасно. Спроба наздогнати його схожа на спробу собаки вкусити власний хвіст: весело, динамічно, але результат завжди один і той самий - ви залишаєтеся на місці, захекані і виглядаєте при цьому досить безглуздо.

Головна пастка сучасного розуму - це нав'язливе бажання «досягти», «знайти» або «осягнути». Щойно ви заявляєте: «Я шукаю істину», - ви автоматично розписуєтесь у тому, що зараз її у вас немає. Ви створюєте дистанцію там, де її ніколи не було.

Істина не є пунктом призначення. Вона не ховається за наступним тренінгом, за горою в Тибеті чи в глибоких медитаціях. Більше того, ніщо з того, що я зараз пишу, і жодна думка, що прямо зараз ворушиться у вашій черепній коробці, не є істиною. Думки - це просто рябь на воді. Намагатися зрозуміти океан за формою хвилі - заняття для тих, у кого занадто багато вільного часу і занадто мало самоіронії. За реальністю можна тільки спостерігати. Не хапати її за горло, вимагаючи відповідей, а просто дозволити їй траплятися.

Коли ви перестаєте гвалтувати реальність своїми очікуваннями та ярликами, відбувається дещо кумедне. Світ раптом набуває різкості.

Усі ці дрібниці набувають колосального значення саме тому, що ви перестали нав'язувати їм свої сенси. Цінність виникає в тиші, коли ваш внутрішній коментатор нарешті йде на перекур. Багато років практики в шаманізмі та енергетичних процесах навчили мене одному: справжня майстерність - це не вміння викликати духів, а вміння не заважати реальності проявлятися у всій її неприкритій красі.

Існує безліч гілок ймовірності, нескінченна кількість досвідів, і кожен із них має право на існування, навіть якщо він відрізняється від вашого лише на частку відсотка. Але в кінцевому підсумку всі ці стежки ведуть до одного й того самого розуміння: ви і є ця реальність.

Вам не потрібно нічого шукати, тому що неможливо шукати те, чим ви вже є. У вас уже є все необхідне для того, щоб бути. Все інше - просто акторські маски, які ми змінюємо залежно від того, яку роль вирішили сьогодні зіграти на цьому святі абсурду. Коли зникає той, хто шукає, залишається тільки те, що завжди було на виду. І це «завжди» - прямо зараз.

Ваш D.O.C.