Світ обожнює церемонії. Людство звело в культ потребу «стати кимось», ніби сам факт появи з лона матері - це прикра недоробка, яку потрібно терміново виправити юридично або ритуально. Ми народжуємося в стерильних (або не дуже) палатах, і тут же вмикається конвеєр ініціацій.

Щоб стати «своїм» для певного егрегора, вам потрібно пройти через ніж, воду або обітницю. Юдаїзм вимагає плоті, іслам - підкорення та знака, християнство - змивання «первородного гріха», наче ви примудрилися заборгувати світобудові, ще не встигнувши зробити перший вдих. Буддизм, при всій його позірній м'якості, ввічливо просить вас визнати, що життя - це страждання, і прийняти «Три Прихистки».

Але є одна фундаментальна істина, яку забувають у метушні канонів: будь-яка людина народжується язичником. І це не вибір. Це біологічна та метафізична данність.

Язичництво - або, якщо хочете, Рідна Віра (Рідновір’я) - це єдина система, яка не вимагає від вас вступного внеску. Чому? Бо ви вже в системі. Ви народжуєтеся в Роду. Ваші гени, ваша кров і та іскра свідомості, що спалахнула в момент зачаття, - це і є ваше «посвідчення особи».

Уявіть собі абсурдність ситуації, якби дереву потрібно було пройти обряд, щоб вважатися частиною лісу. Або вовкові знадобилося б «розхрещення», щоб вити на місяць. Ми звикли думати, що дух - це щось, що потрібно «щепити», як вакцину від сказу. Але істина в тому, що дух - це база.

Як зауважив би старий Ніцше, якби його не так сильно відволікали попи та власна мігрень: усе, що йде від надміру життя, не потребує виправдання ритуалом.

Зрозуміло, в язичницьких традиціях і шаманізмі існують обряди. Але давайте дивитися в корінь (який у всіх нас спільний, нехай і в різних імовірнісних гілках реальності). Обряди в Язичництві - це не створення людини «з нуля». Це або фіксація біологічного дорослішання, або професійна спеціалізація:

Багато років у психології, коучингу, шаманізмі та енергетичних практиках навчили мене одній речі: маски, які ми носимо, і ролі, які ми граємо, - це всього лише декорації. Але під ними завжди б’ється первісний пульс. Той самий, що не знає догм і не потребує схвалення книжкових богів.

Язичництво - це не релігія в сучасному, задушливому сенсі цього слова. Це екологія духу. Це визнання того, що ви - частина природного ланцюга, який тягнеться з такої глибокої темряви віків, де світло нинішніх «світових релігій» здається лише боязким мерехтінням ліхтарика в руках переляканого туриста.

Ми народжуємося в резонансі з планетою. Ми відчуваємо ритми стихій шкірою, перш ніж нас навчать їх боятися чи ігнорувати. По суті, будь-яка спроба «навернути» людину в будь-яку конфесію - це спроба накласти фільтр на чистий об’єктив.

Підсумок простий: ви можете називати себе як завгодно, записуватися в будь-які черги за порятунком душі, але в сухому залишку, у моменти граничної щирості чи смертельної небезпеки, з-під наносного культурного шару завжди проглядає він - ваш внутрішній дикун, ваш внутрішній Бог, ваш Рід.

Ваш D.O.C.