У 90-х та на початку 2000-х ми дивилися мультики, фільми й весілля саме з касет. Для багатьох людей слово "відеокасета" автоматично дорівнює "VHS". Але чи справді всі касети були у форматі VHS? Давайте розберемося.
Що означає VHS?
VHS (Video Home System) - це стандарт відеокасет, створений японською компанією JVC у 1976 році. Формат був розроблений спеціально для домашнього використання: простий, недорогий і сумісний майже з будь-яким відеомагнітофоном.
Саме завдяки VHS відеопрокати стали масовими, а у кожній родині з’явилася полиця з записаними фільмами.
Чому ми називаємо всі касети VHS?
Тому що VHS у свій час переміг усіх конкурентів - він став наймасовішим форматом у світі. Люди майже не бачили інших варіантів, тому слово "каcета" = "VHS". Це як зараз з памперсами або ксероксом - бренд став загальною назвою.
А які були інші формати?
Не всі касети були VHS. Ось кілька популярних (або не дуже) альтернатив:
Betamax (Sony) - якісніший, але програв VHS через дорожчу техніку і коротший час запису.
Video 2000 (Philips/Grundig) - цікавий формат, але рідкісний і складніший.
VHS-C - маленькі компактні касети для відеокамер (через адаптер їх можна було дивитися у звичайному відеомагнітофоні).
MiniDV - цифровий формат для камкордерів 2000-х.
Тож VHS - лише один із форматів, просто найпопулярніший.
Чому саме VHS переміг?
довший час запису (до 4–6 годин з розтягуванням стрічки);
дешевші магнітофони і касети;
відкритість формату - багато компаній могли виробляти техніку;
попит відеопрокатів на великі касети з довгими фільмами.
У результаті VHS став фактично стандартом домашнього відео на 25 років. VHS — це не просто "відеокасета", а один із форматів, який колись став настільки домінуючим, що люди почали називати всі касети саме так. Але насправді існувало багато інших, менш відомих стандартів.
