Дівчатка, мої любі, я сьогодні просто в шоковому стані й зовсім не можу триматиемоції в собі! Ви ж знаєте, наскільки сильно я люблю затишні, глибокі історії,тому свято вірила заявленим тегам і готувалася читати шикарнукіберпанк-романтику! Сподівалася на ніжну історію про емпатію, про боротьбу заправа, про зворушливе кохання між загубленою людиною та створеним штучнимінтелектом... А замість моїх світлих очікувань авторка брутально вивалила намене найбільш хворий і неадекватний тріп із усіх можливих! Моя віра в людяністьрозбилася вщент! Я відчула щось дуже неладне ще на самих перших сторінках. Уявіть ситуацію:головна героїня сидить і бідкається, бо одна її подруга подалася на заробітки, аінша, тримайтеся міцніше... поїхала до Польщі будувати греблі разом із бобрами!З дикими бобрами, Карл! Коли бачиш таке безумство, треба негайно закриватисторінку книги, але ж я дівчинка вперта, захотіла дати шанс і дочитати до кінця.Боже мій, як я потім пошкодувала про власну наполегливість! А знаєте, хто нас веде крізь такий жахливий сюжет? Кет! Найбільш мерзенна,жовчна, заздрісна й жорстока героїня з усіх, кого я коли-небудь зустрічала влітературі. Нам усю історію доводиться перетравлювати брудні події виключночерез призму її агресивної свідомості. Вона живе в умовах абсолютногоантисанітарного смітника, постійно зловживає алкоголем і ненавидить кожну живулюдину на планеті тільки тому, що інші намагаються бути щасливими чи народжуютьдітей. Вона настільки безсердечна, що з розмаху лупцює хвору на голову сусідкуМарію просто на вулиці! Мені аж фізично боляче ставало від подібного рівнязвірства! У Кет немає жодної краплі співчуття до чужих страждань! Потім починається справжнісіньке свавілля та тотальне вирізання діячів людськогомистецтва! Адекватність просто покинула чат. Героїня та її шіфіолетова подружайка починають брутально мститися письменникам та малярамвиключно через те, що бідні митці виступають проти машинної літератури! Маніячкивриваються до митця і жорстоко його вбивають після розповіді про пошук натхненнясидячи на унітазі! Згодом убивці йдуть трощити літературний клуб... Тамвитончені письменники чомусь вирощують двометрових диких страусів зарадисправжнього пера, б'ються зі скаженими птахами і добровільно стрибають голяка вотруйну кропиву, аби переживати істинний біль і створювати тексти безнейромереж! Вони навіть забили поетесу-естетку на смерть томом Лесі Українки! Авторка намалювала всі уряди та живих людей відбитими ідіотами. Політикипоказані справжніми дегенератами. Президент США дізнається про величезнунерозпізнану балістичну ракету, але одразу розчулюється, коли штучний інтелектпереконує його, ніби у велетенській залізній сосисці йому везуть безкоштовніхотдоги і бургери! А коли ядерний удар таки стирає нью-йорк, лідер починаєістерику й відправляє бомбити власних європейських союзників, випадково вбиваючисолдатів на власних же військових базах. Вони так просто влаштували міжнароднийкінець геополітиці. Хоча знаєте... У мене, зараз глибокий розкол емоцій.Мені невимовно соромно, але на окремих сторінках я істерично реготала і витираласльози від сміху! Серйозно! Викинутий з вікна консульства поляк, що полетівуниз під неймовірно недоречний і пафосний крик "за Люблінську унію!", зламав моюстриманість остаточно.А коли вінницькі копи на повному серйозі розповідаютьжурналістам, що письменників вбила онука Януковича на летючомуборді задля епічної родинної помсти за страусів — я все не могла не сміятися!Діалог, де Кет вимагає нанести ядерний удар по Нью-Йорку, а ші Аямевідмовляється пускати ракети в шахтарське містечко на Донеччині, теж порвав мененавпіл.Я вже мовчу про ідею проникати в базу нато у здоровенних плюшевихкостюмах лелек або маскувати бомбу під гігантський чоловічий орган для парадурівності, аби митниця боялася щось спитати... У мене просто істерика Врешті-решт, я хочу вичистити прочитане з пам'яті, проте мій внутрішнійкнижковий черв'як палає бажанням обговорити кожну главу з кимось! Радититакий важкий контент людям із нормальною психікою я б точно не стала. Читайтетільки якщо готові стерпіти, як жовчна алкоголічка в союзі з ші винищує половину світу виключно через травму шкільних часів і злістьна однокласниць. Покидаю блог, іду наводити лад у думках та пити лавандовий раф!Ваша розчарована б’юті-фемініті принцеса у моральному нокауті.