Привіт, мої любі! Я знову тут, і я знову порушила свою урочисту обіцянку не читати Христину Холод. Так, я слабка.Але опис був такий: «Робінзон мріяв повернутися додому. Вона вже вдома. Десь між болотом і небом, між радіошумом і тишею, живе історія про свободу. Вона звучить як стара пісня, яку ніхто не пам’ятає. Але вона жива. І вона чекає на тебе.»Ну як тут встояти? Я повірила, що це буде щось глибоке, атмосферне, можливо, навіть філософське. А виявилося... ну, ви зрозуміли. Це не книга. Це збірка не пов’язаних між собою анекдотів, записок божевільної лісниці та інструкцій з виживання для соціопатів. Сюжет складається з двох кривих ліній, які не те що не перетинаються — вони навіть не в одній площині. Перша лінія: героїня бродить лісом, шукає гриби, не знаходить їх, жере все, що не прибите, і краде у селян. Або знаходить груші, шпориш, черемшу, латаття, лопух, каву з кореня кульбаби, чорний паслін і чай із малинового листя. Тобто я прочитала не роман, а меню. І не ресторану, а лісового схрону.Друга лінія: героїня робить щось абсолютно несумісне з першою — то збиває російський супутник, випадково, бо хотіла послати повідомлення інопланетянам, то пише HTML-ігри на старому телефоні, то прошиває Nokia Lumia до Android, то варить брагу, то слухає The Doors, то влаштовує радіопередачі.І все це на тлі того, що десь у лісі нібито ходить мавка з пам’ятником Бандері. Як це все могло опинитися в одній книзі? Це як якщо б ви взяли кулінарну книгу, підручник з радіоелектроніки, збірку містичних оповідань і мемуари відлюдниці, порізали їх на шматки і склеїли скотчем.Як? Навіщо? Де конфлікт? Немає конфлікту. Немає лісника, який би ганяв її по хащах. Немає вовків, які б хотіли її з'їсти. Немає навіть ментів, які б шукали ту саму голу бабу в масці лисиці, що краде буряки. Всі конфлікти вирішуються самі собою. Вона просто йде і робить що хоче. І це називається сюжетом? А ще ця мавка. О, це окрема пісня. Героїня постійно говорить, що вона атеїстка, що мавок не існує, що це все бабські казки. Але слухи про мавку ходять по всьому селу. І що цікаво, мавка росте. Спочатку вона два метри, потім три, потім чотири, а в кінці вже десять. І тягає вона то портрет Шевченка, то пам'ятник Бандері, то голови Лесі Українки та Івана Франка. Це що, метафора? Це що, соціальна сатира? Чи це просто галюцинації п'яних дідів на радіо? Я так і не зрозуміла. І головне, сама героїня не вважає себе мавкою. Хоча очевидно, що всі ці слухи — це про неї. Вона ж гола, в масці, шариться по лісу. Але ні, вона вперто це заперечує. І це не смішно, це просто дратує. Були й хороші моменти. Спогад про 2003 рік, коли вона була малою і дивилася на Марс через дідів бінокль. Це було щиро. Думка про те, що вона, можливо, в комі після падіння зі скейта, теж непогана. Але вона нікуди не веде. Просто виникла і зникла. Як і історія про квітку папороті. Прикольно, але навіщо? У всесвіті книги немає містики. Немає нічого надприродного. Але тоді звідки ця мавка? Якщо її немає, то чому про неї говорять? А якщо вона є, то чому героїня її не зустрічає? Я вже мозок зламала, поки це читала. І так, тут є атмосфера. Радіо, нічний ефір, діди на хвилях, шум, морзянка. Це працює. Але все інше — це якийсь абсурд. Героїня то травить рибу молочаєм, то ловить качку в пакет, то їсть сириу кульбабу, то раптом згадує про космос. Я не розумію, це пародія? Це сатира? Це щоденник божевільної? Якщо це щоденник, то чому він такий рваний? Якщо це роман, то де сюжет? Але знаєте що? Кінцівка нормальна. Вона знайшла гриб. Великий, білий, смачний. І я навіть подумала, що ця книга добра. Так, добра. Незважаючи на всю цю маячню, вона добра. Героїня виживає, вона щаслива, вона вільна. І це, мабуть, головне. Але я все одно не розумію, навіщо було змішувати кулінарію, радіохуліганство, кіберзлочинність і фольклор. Це як борщ з цукерками. Начебто і те, і те смачно, але разом — гидота. Якщо вам подобається Сталкер, можливо, вам зайде. Атмосфера є. Але я попереджала. Це не книга, це набір сцен. І якщо ви чекаєте на історію, ви її не знайдете. Ви знайдете багато їжі, багато радіо, багато голої жінки в масці лисиці. І жодного конфлікту. Ну, хіба що конфлікт між героїнею і грибами.І так, Христино, якщо ти це читаєш: будь ласка, наступного разу не пиши книгу на двісті сторінок про те, як героїня шукає носки.Я вже знаю, що вони будуть у неї на голові замість шапки.