Що таке Поливаний понеділок?

Коли я вперше почула про "Поливаний понеділок", то подумала, що це щось на кшталт жарту – мовляв, ще один привід обливатися водою, як влітку на Івана Купала. Але щойно заглибилася в історію цього дивного, веселого і трохи безладного звичаю, зрозуміла: за ним стоїть набагато більше, ніж просто розвага.

Поливаний понеділок – це понеділок після Великодня, перший день після Світлого воскресіння Христового, який ще називають "обливаним", "водяним", "простим понеділком" або "смачним понеділком" (особливо на Гуцульщині). У цей день, за давньою традицією, хлопці обливають дівчат водою, а іноді й навпаки. Та не все так просто – цей звичай має свої корені ще в дохристиянських часах.

У давніх слов’ян вода завжди мала особливу силу – її вважали живою, здатною очищати від усього злого, відновлювати енергію та приносити щастя. Обливання водою – це символ весняного оновлення, очищення і, звісно, молодечого залицяння.

На Поливаний понеділок хлопці традиційно ходили до домівок дівчат, щоб їх "облити" – це був своєрідний знак уваги. Дівчина, яку не облили, могла вважати це прикрою прикметою: мовляв, ніхто не звернув на неї уваги, не залицявся. А от якщо її облили – значить, подобається. Іноді хлопці не лише обливали дівчат, а й "викрадали" їх із хати, несучи на руках до річки чи колодязя. Той, хто не хотів "попастися", мав сидіти вдома або втікати якомога далі!

До речі, в деяких регіонах дівчата мали змогу "відплатити" у вівторок – обливаючи хлопців у відповідь. Це робило традицію ще цікавішою, адже перетворювалося на цілий водяний марафон.

Після Великодня, коли світ святкує перемогу життя над смертю, світла над темрявою, вода виступає як символ очищення і нового початку. Так, Поливаний понеділок поєднує у собі язичницькі уявлення про життєдайну силу природи і християнське відродження.

У християнському трактуванні вода – це ще й символ хрещення. Тобто, обливання стає актом оновлення, символічного "другого народження". І хоч сучасні версії свята більше схожі на веселий флешмоб із пластиковими пляшками та водяними пістолетами, його глибинний зміст зберігся.

Цікаво, що Поливаний понеділок особливо популярний на заході України – у Галичині, на Волині, Закарпатті та Буковині. Там це справжній обряд із піснями, жартами, частуванням та символічними подарунками. Наприклад, хлопці після обливання можуть отримати крашанки або паски в подяку. А ще в давнину існувала традиція "викупу": якщо дівчина не хотіла, щоб її облили, то мала заплатити викуп – чимось смачненьким або навіть поцілунком.

Сьогодні Поливаний понеділок – це, в першу чергу, весела традиція, особливо у Львові чи Тернополі, де на площах влаштовують справжні "водні бої". Хтось бачить у цьому безлад і порушення правил, але я на це дивлюсь як на сучасне продовження старовинної ідеї: святкувати весну, життя, молодість і відчуття єдності.

Адже коли ти стоїш мокрий до нитки посеред площі, смієшся, як дитина, і бачиш навколо щасливих людей – розумієш, що традиції не обов’язково мають бути строгими. Головне – щоб вони об’єднували і залишали в серці тепло.

Тож якщо хтось наступного року покличе вас на Поливаний понеділок – не лякайтесь. Можливо, це саме той випадок, коли можна вийти за межі буденного, відчути себе частиною великого живого обряду і просто повеселитися.