Навіщо це все мені?

Я не хотів бути таким.
Якщо чесно — я не мріяв стати тренером, викладачем чи людиною, яка навчає інших говорити на камеру. Я просто шукав себе. І щоразу, коли мені здавалось, що я вже знайшов — падав знову.
Були роки, коли я втрачав віру у все, що робив. Було боляче, соромно, самотньо. Я не розумів, навіщо мені стільки випробувань, знецінення, критики, невдач.
DSC04968.JPG
А тепер розумію — усе це було не проти мене, а заради вас.
Бо кожна помилка, кожен страх і кожне падіння сьогодні дозволяють мені навчати вас не просто техніці — а трансформації. Коли ти знаєш, як тремтять руки перед камерою, як пересихає горло перед виступом, як хочеться провалитися крізь землю після невдалого ефіру — ти вмієш повертати людей до життя.
51050377_241594993432039_5101749878619373568_n.jpg
Я викладаю понад 18 років. Веду тренінги у Києво-Могилянській академії. Створив власну радіостанцію, працював на телебаченні, навчив понад 50 000 людей виступати перед камерою.
Пам’ятаю учасницю тренінгу, яка прийшла на навчання і не могла вимовити навіть своє ім’я на камеру — плакала від страху. Через три місяці вона вела прямі ефіри для свого бізнесу. Не тому, що я дав їй магічну техніку. А тому, що я знав, що вона відчуває — бо сам був там.
Мої клієнти сьогодні — ведучі, політики, мери міст, управління поліції, фахівці Нової пошти, підприємці, експерти. І всі вони починали з одного — з невпевненості.
51658574_607596039701137_5944188034189623296_n.jpg
Тепер я знаю головне: усе, що здавалось провалом, насправді було тренуванням перед великим ефіром життя.
Тож якщо ти зараз на дні, не розумієш, куди йти, пам’ятай — колись ти теж скажеш:
«Я не хотів бути таким. Але тепер знаю — це було потрібно».

Цей допис поки що не має жодних доповнень від автора/ки.