Зміст дописунатисність на посилання, щоб перейти до потрібного місця
Артикуляція (articulation) у мистецтві та архітектурі — це метод стилізації стиків у формальних елементах архітектурного дизайну.
В архітектурі термін «Articulation» вказує на розділення або виразність деталей та елементів будівлі чи структури. Це означає визначення та вираження різних частин архітектурного об’єкта через використання елементів, таких як рельєф, текстури, виступи, відступи, арки, колони та інші архітектурні деталі.
Articulation допомагає створити виразний та структурований зовнішній вигляд будівлі, роблячи її естетично привабливою та функціональною.
Завдяки артикуляції кожна частина об’єднується із цілою конструкцією за допомогою з’єднання таким чином, що з’єднані частини поєднуються в стилях, починаючи від винятково чіткого з’єднання до протилежності високої артикуляції — плавності та безперервності з’єднання. У високоартикульованих конструкціях кожна частина чітко визначена й чітко виділяється. Артикуляція будівлі показує, як частини вписуються в ціле, підкреслюючи кожну частину окремо.
Безперервність і злиття
Протилежністю чіткої артикуляції є «Continuity and fusion» — безперервність і злиття, що зменшує окремість частин. Чітка артикуляція підкреслює «стратегічний розрив», тоді як артикуляція безперервності концентрується на плавних переходах. Безперервність (або злиття) зменшує незалежність елементів і зосереджується на найбільшому елементі цілого, одночасно зменшуючи увагу на інших незалежних елементах.
Артикуляція та простір
Архітектуру називають мистецтвом артикуляції простору. І геометрія є основним інструментом архітектора, але це не система комунікації архітектора. Ця система є визначенням об’єкта в навколишньому просторі. Артикуляція — це геометрія форми і простору.