Передивився я значить "Американський Психо". Крістіан Бейл грає гарно. Його жертви і потенційні жертви також. Але у 2025 cюжет не сильно вже дивує. То давайте пройдемось по фільму за допомогою гуглу та вікіпедії.
Фільм "American Psycho" (2000) (режисерка/сценаристка Мері Геррон), знятий за однойменним романом (автор Брет Істон Елліс), який давно став культовим і викликає суперечки до сьогодні. Також фільм реалізував свій мемний потенціал у вигляді GIF'ок.
Це історія про Патріка Бейтмана - молодого успішного інвестбанкіра з Мангеттена, який вдень живе бездоганним життям яппі, а вночі нібито перетворюється на серійного вбивцю. Але головне питання залишається відкритим: що було насправді, а що - лише в його хворобливій уяві?
Основні версії сенсу фільму
1. Соціальна сатира на капіталізм і яппі-культуру
Бейтман уособлює бездушний світ корпоративної Америки кінця 80-х. Його одержимість брендами, костюмами, ресторанами, зовнішнім виглядом і візитівками - це гротескна критика суспільства, де успіх визначається лише грошима та статусом. Насильство у фільмі можна тлумачити як метафору духовної деградації цього світу.
2. Вбивства - лише фантазії
Багато сцен натякають, що злочини існували лише в уяві Бейтмана. Жертви пізніше з’являються живими, логіка подій часто "ламається", а фінал виглядає як марення. У цій версії головний герой - не маніяк, а психічно хвора людина, яка втрачає контакт з реальністю.
3. Подвійність і невизначеність
Режисерка навмисне не дає однозначної відповіді. У цьому - сила фільму: глядач мусить сам вирішити, де закінчується реальність і починається хвороблива фантазія.
4. Критика байдужості та знеособлення
Навіть якщо Бейтман справді вбивав, ніхто цього не помітив. У світі, де всі одягаються однаково, спілкуються однаково й живуть за однаковими сценаріями, індивідуальність стирається. Людей плутають між собою, а жорстокість і насильство залишаються непоміченими.
Музика як частина сенсу
Окрему роль у фільмі відіграє саундтрек. Поп-хіти 80-х звучать на тлі жорстоких сцен і створюють іронічний контраст:
Huey Lewis & The News - Hip to Be Square - під цю "оптимістичну" пісню Бейтман жорстоко вбиває Пола Аллена.
Ідеальний приклад чорного гумору.
Phil Collins - In the Air Tonight - Бейтман із серйозністю розповідає, чому цінує музику Коллінза, але все це перед сценою насильства.
Whitney Houston - The Greatest Love of All - пісня про любов до себе і силу особистості використана як пародійний контрапункт до нарцисичного героя.
Музика - це не просто фон, а ще один шар сатири, який висміює "глянцеве" обличчя епохи.
Цікаві факти та відсилки
Книжку вважали занадто жорстокою для кіно. Проєкт кілька разів зупиняли.
Сцена з візитівками. Символ корпоративної гонитви: картонка важливіша за людину.
Дзеркала. Бейтман часто дивиться на своє відображення, займається сексом, дивлячись лише на себе. Це акцент на його нарцисизмі й втраті ідентичності.
Фінал. Його "сповідь" ніхто не чує і не сприймає серйозно. Це символ байдужості та відсутності реальної відповідальності.
Якщо коротко - подивитись фільм хоч раз треба. Цікавий приклад фільма, який засів в поп-культурі, враховуючи свою жорстокість.
