Маленький металевий котик на рюкзаку, значок з улюбленим аніме-персонажем або мініатюрна гітара з логотипом Hard Rock Cafe — усе це піни. Сьогодні їх продають як сувеніри, випускають до прем'єр фільмів, концертів та фестивалів, а деякі екземпляри стають предметами колекціонування.

Проте історія пінів почалася задовго до появи сучасного фанатського мерчу. Ці невеликі значки пройшли шлях від політичних відзнак і рекламних сувенірів до символів молодіжних субкультур та колекційних предметів. До речі, слово «пін» має й інші значення. У Pinterest так називають візуальні закладки з контентом, які зберігають на тематичних дошках. А ПІН-код (PIN, Personal Identification Number) — це персональний ідентифікаційний номер. Ці поняття не варто плутати з декоративними пінами.

Пін (від англійського pin — «шпилька») — це невеликий декоративний значок, який прикріплюють до одягу, рюкзаків, сумок та інших речей. Зазвичай він має металеву основу, а зі зворотного боку — короткий штифт зі спеціальним фіксатором.

У широкому значенні пін і значок — практично синоніми. Проте сьогодні словом «пін» найчастіше називають декоративні металеві значки з емаллю, рельєфними деталями або незвичайною формою. На відміну від класичних круглих значків із надрукованим зображенням, вони часто нагадують мініатюрні прикраси.

Особливо популярні емалеві піни (enamel pins). Їх виготовляють із металу, заповнюючи окремі ділянки кольоровим покриттям. Залежно від технології поверхня може бути рельєфною (soft enamel) або гладенькою, відполірованою (hard enamel).

Піни нерідко порівнюють із брошками. І це цілком логічно, адже обидва аксесуари виконують декоративну функцію. Різниця переважно в стилі: брошки частіше асоціюються з ювелірними прикрасами, а піни — із символами, ілюстраціями, персонажами та різноманітною атрибутикою. Втім, чіткої межі між ними немає.

Невеликі металеві відзнаки існували протягом століть. Вони могли позначати військове звання, належність до організації або участь у певній події. Проте історія сучасних масових значків значною мірою пов'язана зі США кінця XIX століття.

У 1896 році під час президентських виборів у Сполучених Штатах широкого поширення набули круглі значки із зображеннями кандидатів. Компанія Whitehead & Hoag використовувала запатентовану технологію, за якою паперове зображення розміщували на металевій основі та захищали прозорим целулоїдним покриттям.

Такі значки були відносно дешевими, їх можна було виготовляти великими партіями, а носити — безпосередньо на одязі. Особливу популярність вони здобули під час виборчої кампанії Вільяма Мак-Кінлі та Вільяма Дженнінгса Браяна.

Цікаво, що значки відразу стали не лише засобом агітації, а й предметами колекціонування. Сьогодні ранні американські політичні значки зберігаються, зокрема, у Національному музеї американської історії Смітсонівського інституту.

Протягом XX століття сфера використання значків поступово розширювалася. Вони з'являлися на рекламних заходах, спортивних змаганнях, демонстраціях і музичних фестивалях. У 1960–1970-х роках значки стали особливо помітними в молодіжних і громадських рухах. Їх носили на підтримку політичних ідей, соціальних змін або улюблених музикантів.

У 1970-х піни стали невіддільною частиною панк-культури. Куртки панків прикрашали значками з назвами гуртів, провокаційними написами, ланцюгами та металевими шпильками. Причому значна частина такої атрибутики була саморобною. Шанувальники музики виготовляли власні значки, використовували вирізки з журналів і створювали унікальні аксесуари.

Пін у цьому середовищі був не просто прикрасою. Він демонстрував музичні смаки, погляди та належність до певної спільноти.

Цікавий приклад зберігається в архіві Девіда Бові, який досліджує лондонський Музей Вікторії та Альберта. Серед речей музиканта є значки різних періодів його кар'єри: офіційний мерч, фанатські вироби та пам'ятні екземпляри.

Бові не лише зберігав значки шанувальників. В архіві є створений ним значок із фотографією, на якій він зображений разом із письменником Вільямом Берроузом. Фото було зроблене Террі О'Нілом у 1974 році, а музикант вирізав зображення з контактного аркуша та розфарбував його фломастером. Це характерний приклад культури DIY — створення речей власноруч, яка була важливою частиною музичного середовища того часу.

Одна з найцікавіших традицій, пов'язаних із пінами, виникла на Олімпійських іграх.

Ще під час перших сучасних Олімпійських ігор в Афінах 1896 року учасники та офіційні представники використовували розпізнавальні відзнаки. А вже на Іграх 1904 року в Сент-Луїсі з'явилися пам'ятні металеві значки.

Згодом спортсмени й представники різних делегацій почали обмінюватися такими сувенірами. Це був простий спосіб залишити спогад про знайомство та міжнародні змагання.

До кінця 1970-х обмін олімпійськими пінами залишався переважно традицією спортсменів та офіційних осіб. Ситуація змінилася на зимових Олімпійських іграх 1980 року в Лейк-Плесіді, коли до колекціонування активно долучилися глядачі.

У 1988 році на зимовій Олімпіаді в Калгарі компанія Coca-Cola організувала міжнародний центр обміну пінами. Згодом подібні майданчики стали звичною частиною олімпійської культури.

Сьогодні олімпійські піни випускають національні команди, організатори змагань, спонсори та інші учасники спортивних подій. Деякі присвячені конкретним видам спорту, інші — містам-господарям або окремим подіям.

Серед історичних екземплярів трапляються справжні рідкості. Наприклад, Міжнародна асоціація олімпійських колекціонерів описує тканинний значок із білим хрестом на синьому тлі, виготовлений для грецьких спортсменів перед Олімпіадою 1896 року. Цей ранній зразок олімпійської атрибутики вперше представили широкій публіці лише у 2019 році.

Таким чином, для колекціонерів цінність піна може полягати не тільки в його дизайні, а й у зв'язку з конкретною подією або історією.

З розвитком індустрії розваг піни перетворилися на окремий напрям сувенірної продукції. Деякі компанії створили навколо них цілі колекційні спільноти.

У жовтні 1999 року під час святкування нового тисячоліття у Walt Disney World запустили офіційну програму обміну пінами — Disney Pin Trading. У квітні 2000 року вона з'явилася в Діснейленді в Каліфорнії, а пізніше поширилася на інші парки компанії.

Відвідувачі можуть купувати піни із зображеннями Міккі Мауса, принцес Disney, персонажів мультфільмів, тематичних атракціонів та святкових подій. Але головна особливість традиції полягає саме в обміні.

У парках Disney можна зустріти співробітників зі спеціальними стрічками або планшетами зі значками. Відвідувачі мають можливість обмінювати з ними офіційні піни відповідно до встановлених правил.

Окремий інтерес становлять тематичні серії та ексклюзивні випуски, присвячені подіям у парках. Для колекціонерів пошук потрібного значка іноді стає не менш захопливим заняттям, ніж відвідування самих атракціонів.

Компанія випускає значки у формі гітар, музичних інструментів, міських символів і власного логотипа. Особливість колекцій Hard Rock полягає в локальних дизайнах: відвідавши заклад в іншому місті, можна придбати пін, пов'язаний саме із цим місцем.

Наприклад, серед офіційних колекцій є значки із зображеннями лондонської королівської гвардії, нью-йоркських символів або архітектурних пам'яток різних міст. Частину випускають обмеженими тиражами.

Один із таких прикладів — пін Hard Rock Cafe Vienna у формі традиційного пивного кухля з рухомою кришкою. Його тираж становить лише 400 екземплярів.

FiGPiN — бренд, орієнтований безпосередньо на колекційні піни з персонажами популярної культури.

Компанія виготовляє ліцензовані емалеві значки, присвячені персонажам аніме, відеоігор, коміксів та фільмів. Їхня особливість — можливість не лише носити пін на одязі, а й демонструвати його як невелику колекційну фігурку.

Кожен FiGPiN має індивідуальний серійний номер, вигравіюваний на зворотному боці. Його можна зареєструвати в спеціальному застосунку, де доступна інформація про колекційний екземпляр.

Окрім спеціалізованих брендів, піни стали звичною частиною аніме-мерчу. Наприклад, магазин Crunchyroll випускав ексклюзивні емалеві значки за мотивами «Магічної битви» (Jujutsu Kaisen). Покупець отримував випадкового персонажа із серії — такий формат називають blind box.

Подібний підхід заохочує обмін між шанувальниками: якщо в колекції з'явився повторний персонаж, його можна обміняти на того, якого бракує.

Не всі піни виготовляють для повсякденного носіння. Частину від самого початку задумують як колекційні предмети.

Особливо цінуються екземпляри, пов'язані з історичними подіями, конкретними музичними виступами, спортивними змаганнями або вже завершеними серіями відомих брендів.

Колекціонери звертають увагу на походження значка, тираж, стан, оригінальність і наявність заводського паковання. Для сучасних ліцензованих пінів може бути важливою також можливість підтвердити їхню справжність.

Водночас позначка limited edition не гарантує високої вартості. Навіть якщо виробник випустив лише кілька сотень екземплярів, це ще не означає, що згодом вони стануть дорогими. На вторинному ринку все залежить від попиту.

Існують і тематичні колекції, у яких рідкісність не має вирішального значення. Хтось збирає піни з різних міст, хтось — із персонажами одного аніме, а хтось купує по одному значку з кожного відвіданого концерту.

Зберігають такі колекції на тканинних стендах, коркових дошках, у спеціальних альбомах або вітринах. Деякі колекціонери взагалі не носять свої піни, щоб зберегти їхній первісний стан.

Найчастіше піни прикріплюють до джинсових курток, піджаків, рюкзаків, сумок і кепок. Їх можна носити поодинці або об'єднувати в невеликі тематичні композиції.

Для кріплення зазвичай використовують металевий затискач-метелик або гумовий фіксатор, який надягають на штифт зі зворотного боку тканини. Існують також спеціальні фіксатори із замком, які зменшують ризик випадково загубити значок.

Для важких металевих пінів краще підходять щільні тканини. На тонкому трикотажі чи делікатних матеріалах штифт може залишати помітні проколи, тому для таких речей варто вибирати аксесуари з магнітним кріпленням або взагалі відмовитися від значків.

Сучасні піни можуть бути яскравими, іронічними, мінімалістичними чи навіть зовсім непомітними. Але їхнє призначення мало змінилося від часів перших політичних та музичних значків: вони дозволяють продемонструвати свої інтереси, підтримку певної ідеї або зберегти пам'ять про важливу подію.