Нігілізм — це філософська течія, яка заперечує існування об’єктивних цінностей, знань і сенсу життя. Термін походить від латинського слова nihil («ніщо») і відображає основну ідею: відсутність фундаментальних основ для людського існування.
Історичний контекст
Термін використовувався ще в середньовічній теології, але в іншому значенні: для позначення єресі, що заперечувала людську природу Ісуса Христа. Проте сучасне розуміння нігілізму з’явилося значно пізніше.
Хто і коли запровадив термін у сучасному розумінні?
Сучасне розуміння нігілізму набуло популярності завдяки російському письменнику Івану Тургенєву та його роману «Батьки й діти» (1862). Головний герой, Євгеній Базаров, став архетипом нігіліста, що відкидав будь-які авторитети, принципи та традиційні цінності, які не можна довести науково. Його знаменита фраза: «Нігіліст — це людина, яка не схиляється перед жодними авторитетами, яка не приймає жодного принципу на віру, яким би поважним не був цей принцип».
Завдяки Тургенєву, термін швидко увійшов у вжиток у російській інтелігенції, а потім поширився по всій Європі, ставши центральним поняттям у філософських дискусіях.
Нігілізм у філософії: Фрідріх Ніцше
Найбільший внесок у філософське осмислення нігілізму зробив Фрідріх Ніцше. Він вважав, що нігілізм — це не просто рух, а неминучий наслідок занепаду християнської моралі. Ніцше проголосив, що «Бог помер», і це означало не лише занепад релігійної віри, а й руйнування всієї системи цінностей, яка століттями будувалася на християнських ідеалах.
На думку Ніцше, коли людство втрачає віру в Бога і в абсолютні цінності, воно стикається з порожнечею та безглуздям — це і є нігілізм.
Однак Ніцше не просто констатував цей факт. Він вважав, що подолання нігілізму можливе. Він закликав людей не занурюватися в розпач, а «переоцінити всі цінності» і створити власні моральні принципи. Його філософія про надлюдину (Übermensch) — це спроба знайти вихід із нігілістичної кризи, пропонуючи людям стати творцями свого власного сенсу життя.
Основні ідеї та прояви
У своїх основних формах нігілізм проявляється як:
Моральний нігілізм
Епістемологічний нігілізм
Екзистенційний нігілізм
Моральний нігілізм — це позиція, яка стверджує, що не існує об’єктивних моральних істин чи цінностей. Це означає, що жодна дія не є «доброю» чи «поганою» сама по собі. Натомість, моральні правила — це просто соціальні конструкції або особисті погляди.
Приклад: Моральний нігіліст вважає, що «вбивство — це зло» не тому, що існує універсальний закон, який це забороняє, а тому, що суспільство домовилося вважати це злочином. Якщо б інше суспільство схвалювало вбивство, це було б для них морально прийнятним.
Епістемологічний нігілізм заперечує можливість об’єктивного знання. Ця течія стверджує, що істина є недосяжною. На відміну від скептицизму, який лише сумнівається в можливості пізнання істини, епістемологічний нігілізм категорично заявляє, що істини не існує взагалі.
Приклад: Для епістемологічного нігіліста наукові теорії, історичні факти чи філософські ідеї — це просто тимчасові, суб’єктивні інтерпретації, а не об’єктивні істини про світ.
Екзистенційний нігілізм — найвідоміша форма нігілізму, що заперечує сенс життя. Ця позиція стверджує, що Всесвіт не має вбудованої мети чи значення, і життя людини не має жодного вищого сенсу, крім того, який вона сама собі вигадає.
Приклад: Людина, яка відчуває екзистенційний нігілізм, може запитувати: «Навіщо мені жити? Для чого я працюю? У чому сенс моїх страждань?». Відповіддю буде: «Немає жодного сенсу». Такий стан часто призводить до відчуття апатії, байдужості та відчаю.
Вплив: Ця форма нігілізму часто відображається в мистецтві, де персонажі борються з відчуттям безглуздості існування.
Ідеї нігілізму глибоко проникли в сучасну культуру. Заперечення сенсу життя, моральних цінностей та авторитетів стало потужним джерелом для творчості, що досліджує людський стан у світі без абсолютних істин.
Кінематограф і телебачення
Кіно є, мабуть, найяскравішим прикладом впливу нігілізму. Багато фільмів і серіалів відображають теми безглуздості та втрати орієнтирів.
«Бійцівський клуб» (Fight Club, 1999): Цей фільм є справжнім маніфестом нігілізму. Головний герой, який страждає від безглуздості споживацького життя, створює альтер-его, що заперечує всі соціальні норми та цінності. Фільм показує, як прагнення до руйнування може бути відповіддю на екзистенційну порожнечу.
«Справжній детектив» (True Detective, 2014): Перший сезон серіалу, особливо через персонажа Раста Коула, прямо говорить про нігілізм. Раст стверджує, що все життя — це лише «повторення одного й того ж», і що єдиний спосіб впоратися із цим — це прийняти відсутність сенсу.
Антигерої: Багато сучасних антигероїв (наприклад, Джокер) діють, виходячи з нігілістичних переконань, що суспільство є брехнею, а мораль — це фікція. Їхні вчинки часто спрямовані на те, щоб викрити цю «брехню».
Література
Нігілізм почав впливати на літературу ще із часів Івана Тургенєва. Ця течія породила багато творів, що досліджують порожнечу та абсурд.
Альбер Камю та екзистенціалізм:
Камю не був нігілістом, та його філософія абсурду була відповіддю на нігілістичну кризу. У романах «Сторонній» та «Міф про Сізіфа» він показує абсурдність існування, але пропонує знайти сенс у бунті проти неї.
Чарльз Буковскі
Твори Буковскі пронизані нігілізмом. Його персонажі, алкоголіки й невдахи, живуть у світі, де немає ніякого сенсу, а єдиний спосіб вижити — це просто продовжувати існувати.
Музика
Нігілістичні ідеї часто виражаються в музичних жанрах, які заперечують суспільні норми.
Панк-рок
Рух панк-року з його гаслами «No Future» (немає майбутнього) є класичним прикладом музичного нігілізму. Він заперечував комерційну музику, суспільні правила й будь-яку надію на краще майбутнє.
Метал і гранж
У таких жанрах, як дум-метал або гранж, часто можна знайти тексти про безвихідь, розчарування та відсутність сенсу, що відображають нігілістичні настрої.
Нігілізм у культурі — це спосіб дослідження меж людської свідомості, моралі та сенсу в сучасному світі, що швидко змінюється.
Прояви нігілізму в українській культурі
В українській культурі нігілізм не був самостійною течією, але його мотиви простежувалися під час суспільних криз та розчарувань.
Література
В українській літературі нігілістичні мотиви простежуються у творах, що критикують старі ідеали та шукають новий сенс.
Микола Хвильовий
Його не можна назвати нігілістом у повному розумінні, але твори Хвильового відображали розчарування в революційних ідеалах та пошук нових шляхів. У його новелах можна побачити заперечення старих цінностей і ілюзій, що призвело до глибокої екзистенційної кризи.
«Розстріляне відродження»
Цей період української літератури був сповнений трагічного нігілізму, коли митці, втративши віру в соціалістичні ідеали, зіткнулися із жорстокою реальністю. Їхня творчість відображає розчарування, безвихідь і відчуття повного краху.
Сучасна література
Після розпаду СРСР багато авторів, таких, як Юрій Андрухович, Сергій Жадан, досліджували теми втрати ідентичності, розчарування в ідеях, що панували раніше. У їхніх творах простежується переосмислення цінностей і пошук нової основи для існування.
Кінематограф
В українському кіно нігілістичні мотиви часто пов’язані з наслідками історичних травм, що призвели до розчарування.
Радянські фільми
У деяких фільмах, що виходили «з-під поли», можна було побачити приховану критику радянського ідеалізму. Такі режисери, як Сергій Параджанов, використовували сюрреалізм та алегорії, щоби показати абсурдність і безглуздість реальності, що оточувала їх.
Сучасне кіно
Після 1991 року українське кіно почало відкрито досліджувати нігілістичні настрої. Фільми, що розповідають про буденне життя без пафосу, часто показують відчуття безглуздості та втрати орієнтирів. Фільми Кіри Муратової, наприклад, зосереджуються на абсурдності людського існування.
Творчість та музика
Андрій Кузьменко (Скрябін)
У його творчості часто простежується розчарування в суспільстві, критичний погляд на банальність і безглуздість. Його пісні, що часто мають саркастичний і песимістичний характер, відображають відчуття апатії та безвиході, характерне для нігілістичного світогляду.
Андеграундні виконавці
Багато гуртів у жанрах панк, метал чи електронна музика використовують тексти, що заперечують соціальні норми, владу та ідеали, виражаючи таким чином свій протест і розчарування.
У цілому, український нігілізм — це скоріше не філософський рух, а реакція на історичні обставини. Він є відповіддю на суспільні травми та втрату віри в ідеали, що раніше здавалися непорушними.
