Знаєте, я зазвичай оминаю десятою дорогою всілякі книжки в стилі "як я приїхав у Штати з двома доларами в кишені і став мільйонером". Полиці ними забиті, і здебільшого це типові путівники, що обіцяють легкий шлях до успіху. Але тут щось у назві, "Американська мрія", мене зачепило. Думаю, ну добре, дам шанс. Може, цього разу щось нове?

Перші розділи, зо два, справді нагадували саме такий путівник. Читаєш про галичанина, який приїздить до Штатів по туристичній візі. Починає працювати озеленювачем, потім нічним прибиральником, вчиться мови з нуля, робить перші кроки в бізнесі. Ну, думаю, зараз буде класична історія "від нуля до мільйона", яку я вже сотню разів чув у подкастах чи бачив на ютубі. Було враження, що це один із тих текстів, який мав би заряджати енергією "ти теж зможеш, якщо захочеш".

А потім, десь у середині книжки, все ламається. І ламається так, що я на кілька хвилин просто відклав книжку. Сидів і перетравлював, щойно прочитане. Автор, Петро Сандуляк, якось дуже сухо, без зайвих емоцій кидає: "Спочатку заарештували мене, дружину, потім і сина." Для мене це було, як крижаний душ. "Благословенна Америка", яка дала героєві, здавалося б, усе, в один момент так само легко це забрала. І тут найважливіше — не через його провал чи якесь погане рішення. Це сталося через систему, з якою один звичайний бізнесмен нічого не міг вдіяти. Якось дуже відмінно від того, що я звик бачити в голлівудських фільмах.

Найбільше мене зачепило, наскільки прямо й без прикрас автор описує момент падіння. Жодного "але я не здавався і йшов до мети", жодної награної боротьби заради сюжету. Просто чесний, я б сказав, до болю, опис того, як почуваєшся, коли система вирішила, що ти більше не "нормальний". І це не підручник з менеджменту, слава богу. Я б, може, хотів трохи більше деталей про сам бізнес — як конкретно він масштабувався, які рішення приймав герой. Але, схоже, це не та книжка. Автор свідомо тримає фокус на людському, а не на бізнес-механіці. І, мабуть, у цьому вся сіль. Ще одна річ, що запала мені в голову: книжка написана українцем про українців у США. Без спроби зробити її "універсальною" історією успіху, що підійде будь-кому. Десь між рядків постійно відчувається галицький характер — трохи впертий, трохи мовчазний, звичний тримати удар без зайвих слів. Це відчувається як щира історія, розказана своїми, про своїх.

Загалом, читається важче, ніж я очікував. Саме через цю щирість. Вона не заряджає позитивом "ти теж зможеш", а змушує замислитись, скільки насправді коштує будь-яка мрія. І чи готовий ти платити цю ціну, коли рахунок раптом виставляють без попередження. Це не була та мотиваційна література, на яку я очікував. Книжка Петра Сандуляка "Американська мрія" змусила мене задуматися про багато речей. А у вас бували книжки, які починалися як одне, а закінчувалися геть іншим?