Однією з найбільш цікавих страв, яку мені пощастило скуштувати, було буріто. Це проста на вигляд страва, але вона приховує за своєю назвою довгу і захоплюючу історію. Слово "буріто" буквально перекладається з іспанської як "ослик", що викликає певну зацікавленість: як же ослик пов’язаний з їжею?
Історія назви буріто бере свій початок наприкінці 19 століття, в часи Мексиканської революції. Тоді один винахідливий чоловік на ім’я Хуан Мендес жив у штаті Чіуауа. У ці важкі часи Хуан вирішив продавати їжу, щоб заробляти на життя. Його ідея була проста, але геніальна: він почав продавати їжу з вуличного візка. Щоб їжа залишалася теплою протягом довгих годин на вулиці, Хуан загортав інгредієнти в великий, товстий корж.
Мендес використовував осла для перевезення свого візка з їжею. Оскільки його їжу доставляли на ослі, люди почали називати ці загорнуті коржі "бурітос", що означає "ослики". Ця назва швидко прижилася, і з тих пір страву почали так називати всюди.
Що ж саме входило в склад тих перших бурітос? Вони були досить простими: рис, боби, трохи м'яса – ось і весь набір. Але саме така простота і робила їх популярними. Вони були ситними, смачними і могли довго зберігати тепло.
Сьогоднішні бурітос можуть значно відрізнятися від тих, що готував Хуан Мендес. Вони стали справжньою кулінарною сенсацією, особливо в Сполучених Штатах. Там їх почали начіняти різноманітними інгредієнтами: сиром, сальсою, авокадо, смаженими овочами, куркою, рибою та багатьма іншими. Такий розвиток зробив буріто ще більш популярним і улюбленим серед мільйонів людей по всьому світу.
Цікаво також, що кожен регіон вніс свої зміни до рецепту буріто. Наприклад, у Каліфорнії можна знайти буріто, в яких багато овочів і свіжої зелені, тоді як у Техасі популярні буріто з великою кількістю м'яса і сиру. У кожного свій улюблений рецепт, і це робить буріто ще більш універсальним.
Назва "буріто" не лише викликає усмішку, але й переносить нас у ті часи, коли Хуан Мендес, завдяки своїй винахідливості і працелюбству, створив страву, яка пережила віки. Тепер, коли я куштую буріто, я згадую цю історію і розумію, що це не просто їжа. Це частина культури, частина історії, маленька подорож у минуле. І, чесно кажучи, це додає буріто особливого смаку.
