Якщо коротко: я не планував “розумний будинок”. Я планував просто доробити ремонт і нормально жити. Але реальність швидко внесла правки — і з часом автоматизація перетворилася з “прикольної іграшки” на штуку, яка реально економить нерви, гроші й час.
Нижче — мій шлях у кілька епох. Без фанатизму, але з технічними деталями там, де вони важливі.
Передумови: 2021, ремонт, і електрики нема
Все почалося у 2021 році. Будинок добудовувався, ремонт майже завершили, але міську електромережу так і не підключили — бюрократія, погодження...
А коли ремонт на фініші, з’являється інший ризик: у напівпорожньому будинку можуть “зникнути” речі. Включно з тим, що прикручене до стін. Тож ми вирішили не чекати й поставити базову автономку: сонячні панелі, акумулятор, інвертор — і намагатися вижити.
Конфігурація була доволі скромна, але робоча: 5 кВт панелей / 5 кВт акумуляторів / 5 кВт інвертор.
І саме автономка стала тригером для першої автоматизації — бо ти починаєш рахувати кожен кіловат.
Епоха №1: розумні розетки
Перший “інсайт” був простий: бойлер(и) не можуть працювати 24/7, коли ти живеш на акумуляторах. Потрібен контроль і графік.
Друг порадив спробувати розумну розетку — і я купив TP-Link Tapo P100 майже навмання. Розетка одразу дала:
- керування з телефону;
- розклад по днях/годинах;
- локальну роботу навіть без інтернету (в межах домашньої мережі).
Це спрацювало настільки добре, що та сама перша розетка досі жива: з літа 2021 року щодня ганяє через себе бойлер приблизно на 2 кВт.
Далі все пішло за класикою: “куплю ще одну — і все”. А потім ще одну. І ще…
Епоха №2: клапани, контактори й перші сценарії
Влітку 2022 року міську мережу вже підключили. Тоді ж ми поставили електричний котел — максимально простий, по суті “кип’ятильник” із трьома ТЕНами.
І тут з’явилась друга важлива думка: я не відчуваю “50°C в трубі”. Я відчуваю температуру повітря. Плюс кімнати різні, прогріваються по-різному, і “одна температура на все” — не працює.
Я подивився в сторону Tuya, бо там багато недорогих пристроїв і прості сценарії “якщо/то”. Купив:
- розумний термометр;
- розумну розетку з цієї ж екосистеми.
Котел перевів у режим постійного ввімкнення, а його живлення почав керувати через контактор: розетка просто замикає керуючий контакт, а силову частину тягне контактор.
Термометр поставив у спальню на другому поверсі — там було холодніше. Але… на першому поверсі стало занадто жарко.
Рішення було логічне: розділити опалення по поверхах. У котельні додали електроклапани на воду. Подаєш живлення — клапан відкривається, вода йде. Не подаєш — перекриває.
Нюанс, який важливо враховувати: клапани бувають нормально закриті або нормально відкриті. І тут треба вибирати під свою логіку й під те, як ти хочеш, щоб система поводилась при відключенні живлення.
На перший поверх додав окремий термометр — і сценарії стали адекватніші.
З Часом додатково локалізував покімнатно з "тупими" електроголовами та розумними розетками, які працюють за тим самим принципом, що і електроклапани.
Паралельно добудували гараж на дві машини.
Одразу стало зрозуміло що відкривать ролети вручну не зручно, то вирішив автоматизовувать. Я поставив там розетки і взяв простий мотор для ролет: три дроти — відкрити / закрити / нуль. Кінцеві положення виставляються болтиками.
Щоб зробити це розумним — поставив двополюсний контактор: один полюс “відкрити”, інший “закрити”. Подаєш живлення на котушку — контактор перемикається і мотор працює в потрібному напрямку.
Епоха №3: Home Assistant
Далі я дозрів до очевидного: купа додатків, купа екосистем, купа розрізнених сценаріїв — це не “розумний будинок”. Це “зоопарк”.
Так я прийшов до Home Assistant. Це потужна система, яку ставиш на домашній сервер, і вона:
- дає значно більше можливостей, ніж Tuya / Apple Home та інші закриті платформи;
- вміє “подружити” пристрої з різних екосистем;
- дозволяє будувати складні автоматизації без обмежень “додатку виробника”.
Після цього я:
- повісив старий iPad у вітальні як настінну панель зі статусом будинку;
- видалив частину зайвих додатків з телефону — керування зібрав в одному місці.
І головне — з’явилась нормальна логіка автоматизацій. Наприклад — “зарядне вікно” для бойлера:
Бойлер отримує, умовно, 5 годин на день. Якщо в цей час є міська мережа — він вмикається. Якщо мережа зникає — вимикається. Поза “вікном” — не вмикається взагалі (або залишається вимкненим примусово).
З постійними відключеннями світла користь дуже відчутна.
Ще одна приємна фішка: інтеграція з CarPlay. Я буквально за кілька хвилин вивів на магнітолу кнопки відкриття гаража — і це з тих “маленьких” автоматизацій, які потім використовуєш постійно.
Епоха №4: ESPHome
У 2025 році відключення стали жорсткішими. І я вперся в проблему: заряду акумуляторів не вистачає, а нормального моніторингу інвертора і батарей — немає.
Я намагався промоніторити:
- інвертор Must;
- одну з батарей із Jikong BMS (BLE).
Але швидко з’ясувалося, що багато протоколів закриті, а підтримка в ком’юніті — слабка. І тоді я відкрив для себе ESPHome.
Фактично це виглядає так:
- описуєш YAML-конфіг: сенсори, реле, кнопки, UART, BLE, Wi-Fi;
- ESPHome збирає прошивку і заливає її на плату (перший раз зазвичай по USB, далі — OTA);
- у Home Assistant усе підтягується автоматично, як нормальні сутності.
Для моніторингу інвертора мені довелося поєднати ESP32-C6 і TTL↔UART конвертер.
А ще в нас є твердопаливний котел довгого горіння з доволі примітивною автоматикою. Щоб спати спокійніше, я зробив контроль температури через ESP32-C6 + DS18B20 (він продавався комплектом із маленькою платою-резистором). Тепер температура котла живе в Home Assistant, і я можу робити алерти, графіки.
Висновок
Я починав з однієї розетки “щоб бойлер не жер усе підряд”. А прийшов до повноцінної системи, де:
- все в одному інтерфейсі;
- сценарії працюють за логікою, а не за “обмеженнями додатка”;
- датчики й моніторинг можна робити під свої потреби.
Автоматизація — це не про “хайп”. Це про комфорт і контроль. Особливо коли ти живеш у реальності, де електрика може бути, а може й не бути.
Цей допис поки що не має жодних доповнень від автора/ки.