Як кричати гучніше за пустий лист?

Порожній екран. Мерехтливий курсор. І ти ніби дивишся у безодню, де має народитися щось нове. Знайомо, правда? Кожен творець контенту, хай то дизайн чи сценарій, стикався зі страхом пустого листа. Що нам каже про це гугл: «Страх білого листа – це острах розпочати нову справу, написання тексту чи створення чогось нового, що може призвести до ступору та нерішучості. Він виникає через невизначеність, страх помилитися або невпевненість у своїх силах, і з цим стикаються представники різних професій».

Насправді перебороти його дуже просто — почати. Але детальніше далі.

Я дизайнерка вже 5+ років, тому звичайно я з цим стикалась і неодноразово. Коли в тебе ультраважливий проєкт, дедлайн за годину, а в тебе нема нічого, лише пустота на екрані і в голові. Нервуєш, бо скоро здавати роботу, яку навіть не починав, та через нерви навіть не можеш думати. Ух... Неможливо буде перелічити, скільки разів я так тягнула до кінця. Далеко ходити не будемо — айдентика для «Був Тут».

Я мала приблизний нарис в голові ще до того, як приєдналась до проєкту. У мене були готові референси і приблизний план дій. Але навіть це не врятувало мене. Коли я показала команді приклади і перші ескізи логотипа, вирішила, що цього геть недостатньо для повного розуміння та занурення у проєкт. Розробила презентацію дизайн-концепції, куди підібрала референси не тільки дизайну, а і загального вайбу. Це був такий ✨своєрідний✨ бриф, де я опитала двох співзасновників «Був Тут», і отримала не дуже чіткий, але все ж мудборд.

Здавалось би, я маю чітку стратегію руху, лише збери все до купи і роби. Але. Стався він. Страх білого аркуша. Я дивилась на папір (лого завжди починаю зі скетчів в блокноті) і не розуміла куди мені рухатись. В умовах обмеженого часу через основну роботу та поставленого (мною ж) дедлайну, ловила лише ступор, тож здачу айдентики довелось посунути. На. Цілий. Місяць. Проте десь за два тижні від обговореної дати (коли я вже мала здати роботу) я сіла і змусила себе робити хоч щось. Відкрила Pinterest із графіті шрифтами та перемальовувала, благо багато літер з англійської мови можна адаптувати під українську. Зробивши перший нарис, другий, третій, зрозуміла, що не так все було і страшно, і ступорно, як здавалось на перший погляд. Далі вже робота з кольорами та шрифтами не була такою болючою. Ну а тепер, ви бачите мої старання всюди, де присутній дизайн. Отже, практичні поради, як і обіцяла.

Це все.

Добре, жартую, але це дійсно основне. Порожній аркуш страшний лише, коли він порожній. Почніть хоч з чогось, подурійте, намалюйте / напишіть якусь дурню. Стерти можна завжди. А тепер справжній список.

Тож висновки! Насправді цей ступор абсолютно нормальний і якщо ви таке відчуваєте — вітаю, ви жива людина. Але варто не забувати, що ми самі «ковалі свого життя» і ми можемо контролювати ситуацію та власні емоції. Якщо вам страшно, сумно, тривожно — виплесніть це. Можна навіть на тому самому пустому листі. Я у вас вірю. І в себе теж. І ви в себе вірте.