This content has not been translated yet.We're showing the original Ukrainian content below.
Ейблізм (від англ. ableism, тобто «віра в здатність») — це дискримінація або упередження щодо людей з інвалідністю. Це явище засноване на переконанні, що норма — це бути фізично або психічно «здоровим», а всі, хто не відповідає цій нормі, нібито «менш повноцінні», «менш здатні» або потребують жалю, виправлення чи ізоляції.
Простіше кажучи, ейблізм — це не лише образи чи грубі жарти на адресу людей з інвалідністю. Це також тонкі, але глибоко вкорінені у суспільстві стереотипи, архітектурні бар’єри, мовні кліше і навіть добре намірені фрази, які в підсумку принижують або виключають людину з інвалідністю з повноцінного життя.
Як виглядає ейблізм у повсякденному житті
- Людина на візку не може потрапити до закладу, бо там немає пандуса.
- Хтось говорить: «Ти ж зовсім нормально виглядаєш, не скажеш, що у тебе інвалідність», наче це комплімент.
- У кіно, коли героя з інвалідністю показують лише як джерело натхнення або жалю.
- Працівника з інвалідністю не беруть на роботу, бо «не зручно буде адаптувати процес».
Це все приклади ейблізму — як відкритого, так і прихованого.
Звідки взявся термін?
Термін ableism почав активно використовуватись у 1980-х роках у США і Великобританії в русі за права людей з інвалідністю. Він сформувався на зразок таких понять, як расизм, сексизм, тобто системна дискримінація, а не просто окремі образи.
В українському вжитку слово «ейблізм» з’явилось порівняно недавно, разом із розвитком правозахисних ініціатив, інклюзивної освіти та розмов про доступність.
Чому важливо говорити про ейблізм
Ейблізм не тільки виключає мільйони людей з активного суспільного життя, але й формує культуру, де потреби та голоси людей з інвалідністю ігноруються. Якщо не визнавати наявність проблеми, її не можна вирішити.
- Говорити про ейблізм — означає помічати несправедливість.
- Викорінювати ейблізм — означає будувати суспільство, де кожен має рівні можливості.
Як боротися з ейблізмом
- Слухати самих людей з інвалідністю: не вирішувати за них, а питати й враховувати їхні потреби.
- Змінювати мову. Уникати образливих кліше типу «прикутий до візка», «немічний» чи «інвалід» — натомість говорити «людина з інвалідністю», «людина, яка пересувається на кріслі колісному».
- Підтримувати інклюзію. Це стосується освіти, роботи, транспорту, архітектури, культури.
- Бути союзником. Якщо бачите дискримінацію або бар’єри — не мовчіть.
Ейблізм — це не лише про те, як хтось когось образив. Це про те, як влаштоване наше суспільство: хто в ньому має доступ, а хто — ні. Розуміння ейблізму — перший крок до того, щоби зробити світ справді рівним для всіх.
This post doesn't have any additions from the author yet.
