Я не займаюся домашнім скануванням плівки. Коли відзняв рулон - одразу віддаю його на проявлення, а разом із ним замовляю сканування та, за потреби, друк фотографій. Даєш гроші, отримуєш якість.
Але нещодавно знайшов кілька старих 35-мм негативів. І тут спрацювало звичайне людське "хочу побачити прямо зараз" ヽ(^o^)丿
По самому негативу можна лише приблизно здогадатися, що саме зображено. Загальні силуети видно, але роздивитися деталі майже неможливо.
Колись я бачив, що Kodak має пристрої для домашнього сканування плівки. А найдевша опція - мобільний застосунок який працює разом із простим підсвічувачем.
Kodak Mobile Film Scanner
Також схожі пристрої не раз траплялися мені на AliExpress. Проте чекати доставку не хотілося - цікавість перемогла. Але спочатку трохи про позитив та негатив:
Що таке негатив і позитив?
Після того як 35-мм фотоплівку відзняли, її необхідно проявити. Після проявлення ми отримуємо проявлену плівку, яку зазвичай і називають негативом.
На негативі світлі ділянки майбутньої фотографії виглядають темними, а темні - світлими. У кольоровій плівці ще й кольори є інвертованими: наприклад, синє небо може мати помаранчевий відтінок, а зелена трава - рожевий або пурпурний.
Щоб отримати звичне зображення, негатив потрібно інвертувати - перетворити на позитив. Саме позитив ми бачимо на фотографіях, у фотокнигах або на екрані комп'ютера після сканування.
Раніше для цього використовували фотозбільшувач і друкували фотографії на світлочутливому папері. Сьогодні найчастіше негативи сканують, а спеціальне програмне забезпечення автоматично перетворює їх на позитивне зображення.
Мій імпровізований "сканер"
Для початку я надрукував на 3D-принтері простий тримач для плівки. Його завдання лише одне - утримувати негатив рівним, щоб він не згинався.
Моделька на мейкерворлд
Ось лінк на модельку https://makerworld.com/uk/models/1336163-35mm-film-holder?from=search#profileId-1375466. Вона тримається купи навіть без болтів.
Це можна робити й без спеціальних засобів (наприклад, розтягнути між двома книгами). Або попросити когось потримати.
Кроки
Далі все максимально просто:
кладемо негатив на білий екран телефону або монітора;
фотографуємо негатив іншим телефоном (я зміг фоткати лише в макро-режимі);
відкриваємо отриманий знімок у застосунку Kodak, який інвертує негатив у позитив.
Звучить навіть занадто просто, але це дійсно працює. Робити це можна буквально на колінах.
Скріншоти з застосунку Kodak Film Scanner
Кольорова Плівка Kodak у позитиві (так собі якість)
Кольорова Плівка Kodak у ЧБ позитиві
Негатив
Що вийшло
З чорно-білою плівкою результат мене приємно здивував. Звісно, це не професійне сканування, але щоб швидко подивитися старі кадри або згадати, що взагалі було на плівці, цього більш ніж достатньо.
Ось, приклад негативів плівки СВЕМА 70-х років:
Позитив
Негатив
А ось із кольоровими негативами все значно складніше.
Мій смартфон автоматично починає активно "допомагати":
постійно перебудовує фокус;
автоматично змінює баланс білого;
агресивно обробляє кольори;
додає власні алгоритми покращення зображення.
У результаті кольори стають дуже далекими від реальності, а деталізація помітно втрачається.
Якщо оцінювати саме кольорову плівку, то я б поставив такому способу приблизно 2/10. Подивитися, що саме зображено на кадрі - можна. Але розраховувати на красивий результат точно не варто.
Чи можна зробити краще?
Так.
Головне обмеження в моєму випадку - не сам метод, а камера смартфона та її автоматична обробка.
Приклад в кольорі (vs професійний сканер)
Скан на камеру телефону
Професійний сканер
Приклад чб (vs професійний сканер)
Професійний сканер
Скан на камеру телефону
Якщо використовувати DSLR або бездзеркальну камеру з макрооб'єктивом (або хоча б хороший макрооб'єктив для смартфона) і знімати у RAW з повністю ручними налаштуваннями, результат буде на порядок кращим. Саме так сьогодні багато фотографів і займаються "домашнім скануванням" плівки.
Якщо вам потрібно терміново подивитися, що знаходиться на старих негативах, - цей спосіб цілком робочий. Він не замінить професійне сканування, але дозволяє буквально за кілька хвилин зрозуміти, які кадри збереглися і чи варто їх потім відсканувати у фотолабораторії.
Особисто для мене це був саме той випадок. Цікавість вдалося задовольнити майже миттєво, а найцікавіші кадри все одно пізніше поїдуть на професійний скан.
