Концепції та теорії оцінювання чинників регіонального розвитку
Зміст дописунатисність на посилання, щоб перейти до потрібного місця
Класики економічної науки:
Адам Сміт, Девід Рікардо в теоріях факторіальних переваг (абсолютної та відносної) чинниками розміщення виробництва визначили:
- природні ресурси;
- людські ресурси;
- господарські традиції.
Теорія Елі Хекшера та Бертіла Оліна
Теорія Елі Хекшера та Бертіла Оліна, відома, як теорія «факторних пропорцій», є важливим внеском в економічну науку. Ця теорія розроблена Шведськими економістами Елі Хекшером та Бертілом Оліном у середині 20-го століття і висвітлює взаємозв’язок між чинниками виробництва й торгівлею між країнами.
Основні принципи теорії включають:
- Розширений перелік чинників:
Теорія враховує, не лише працю і капітал, але й землю, як чинник виробництва. Це розширює розуміння процесу виробництва та впливу чинників на економічний розвиток.
- Чинники поділені на дві групи:
Чинники виробництва поділяються на дефіцитні (які обмежуються в умовах виробництва) та недефіцитні (які є більш доступними). Це допомагає аналізувати, які чинники мають важливість у виробництві в різних країнах.
- Здатність чинників виробництва до переміщення:
Теорія передбачає, що чинники виробництва можуть переміщатися між секторами економіки та країнами, залежно від їхньої ефективності та вартості. Це враховується при розгляді торгівлі та спеціалізації країн у виробництві.
Чинники розміщення промисловості
Класичні чинники — визначено на ранньому етапі розвитку промислового виробництва (пануючі галузі — металургія, видобувна промисловість, текстильна галузь, цукрове виробництво тощо)
Альфред Вебер сформулював першу цілісну теорію розміщення промислового виробництва в монографії «Теорія розміщення промисловості», 1909. Він увів поняття «фактор розміщення» («штандортний фактор»), як економічну вигоду господарської діяльності залежно від розміщення.
Як фактори Вебер визначив сировину, працю, транспортні витрати. Також ввів поняття агломерації, що забезпечує додаткову економію ресурсів.
Інженер транспорту Вільгельм Лаунхард наприкінці 19 ст. вивчав вплив на розміщення підприємств транспортного чинника й дійшов висновку, що місце розміщення виробництва має забезпечувати мінімізацію транспортних витрат на доставку сировини, допоміжних матеріалів і готової продукції.
Економіст Акілл Лоріа (кін. 19 ст.) визначив важливість урахування при розміщенні окремого підприємства наявності робочої сили. Він вважав, що трудомісткі галузі промисловості треба розміщувати в аграрних районах із високою густотою населення, якому потрібний для виживання додатковий дохід.
Сучасні чинники розміщення промисловості
Важлива ознака сучасного етапу розвитку промисловості — високий рівень конкуренції
Тому зараз відбувається перехід від традиційних, класичних чинників (ціна на сировину, паливо, робочу силу), до вузькоспеціалізованих (наявність трудових ресурсів певної кваліфікації, наукових установ певного наукового напряму тощо).
На цьому наголошує у своїх роботах Майкл Портер
Умови успішності розвитку виробництва (за Майклом Портером)
- Факторні умови, тобто ті конкретні чинники (наприклад, кваліфікована робоча сила або інфраструктура), які потрібні для успішної конкуренції в даній галузі
- Умови попиту, тобто який на внутрішньому ринку попит на продукцію або послуги, що пропонуються даною галуззю
- Родинні та підтримуючі галузі, тобто наявність або відсутність у країні споріднених і підтримуючих галузей, конкурентоспроможних на міжнародному ринку
- Стратегія фірми, її структура й конкуренти, тобто якими є в країні умови, що визначають процес створення управління фірм, і який характер конкуренції на внутрішньому ринку
Категорії: Освіта