Скільки видів синиць можна зустріти в Україні протягом року

Синиці — одні з найвпізнаваніших і найближчих до людини птахів. Вони не ховаються глибоко в хащах, охоче селяться в парках і садах, прилітають до годівниць узимку й часто стають першими птахами, яких людина вчиться розрізняти. Але за знайомим образом «жовтенької синички» ховається значно більше різноманіття, ніж здається на перший погляд.

У світі існує понад 60 видів синиць, поширених переважно в Євразії та частково в Африці. В Україні протягом року можна спостерігати 7–8 видів, залежно від підходу до класифікації. Річ у тім, що ремеза раніше відносили до синицевих, але сьогодні його виділяють в окрему родину. Формально він уже не синиця, хоча в популярних описах і досі часто згадується поруч із ними — тож ми теж його згадаємо. Крім того, до цього списку зазвичай додають ще двох “синиць”, хоча вони не відносяться до родини синицевих. Йдеться про синицю довгохвосту (родина Aegithalidae) та синицю вусату (родина Panuridae). Про них також буде далі. Отже, з формальностями розібралися: хто є хто ми з’ясували, визначили, що справжніх синицевих в Україні — сім видів, і тепер нарешті можемо перейти до самих птахів.

Спочатку трохи загальної інформації. Синиці належать до родини синицевих (Paridae) — це невеликі, рухливі, дуже «енергійні» птахи. Вони майже не сидять на місці: постійно щось перевіряють, заглядають під кору, обстежують гілки й листя. Основу їхнього раціону в теплу пору року складають комахи, а взимку — насіння, ягоди та все, що знайдеться біля людських осель.

Ще одна важлива риса — високий інтелект і пристосованість. Синиці швидко вчаться, запам’ятовують джерела їжі, легко освоюють штучні гніздівлі й добре почуваються в міському середовищі. Саме тому вони стали символом «зимових птахів», хоча більшість із них активні цілий рік. 

Це найвідоміша й найбільша з наших синиць — та сама жовта пташка з чорною «краваткою» на грудях. Вона мешкає майже всюди: у лісах, парках, дворах і навіть у центрі міст.

Велика синиця осіла, тобто не відлітає на зиму, і саме її найчастіше бачать біля годівниць. Ці птахи дуже сміливі, кмітливі й здатні пристосовуватися до різних умов, тому почуваються комфортно поруч із людиною.

Менша й яскравіша родичка великої синиці. Її легко впізнати за блакитною «шапочкою» та жовтим черевцем. Вона виглядає ніби намальованою — особливо на тлі снігу чи зимових гілок.

Блакитна синиця також переважно осіла, хоча може трохи кочувати. Вона дуже рухлива, спритна й часто висить догори лапками, шукаючи корм у найнесподіваніших місцях.

Невеличка темна синиця з характерною білою плямою на потилиці. Частіше трапляється в хвойних і мішаних лісах, але може з’являтися і в парках.

Московка зимує в Україні, не відлітаючи далеко. Вона менш помітна, ніж велика синиця, але уважний спостерігач швидко навчиться її впізнавати за контрастним забарвленням і тихішою поведінкою.

Одна з найхаризматичніших синиць — завдяки маленькому чубчику на голові. Зазвичай тримається хвойних лісів, де добре маскується серед гілок.

Цей вид осілий, але не надто численний. Чубата синиця виглядає трохи «казково» й часто стає справжньою знахідкою для тих, хто уважно придивляється до птахів у лісі.

Непримітна на перший погляд синиця з темною шапочкою й світлими щоками. Живе в лісах, чагарниках, біля вологих ділянок.

Гаїчка болотяна осіла і активна протягом усього року. Проте саме з нею пов’язана одна з найбільших «орнітологічних загадок» для початківців.

Найближчий «двійник» болотяної гаїчки. Вони настільки схожі, що навіть досвідчені спостерігачі не завжди можуть упевнено відрізнити їх у полі.

Відмінності криються в дрібних деталях: відтінках оперення, формі чорної плями на горлі, голосі та місці проживання. Саме пара «болотяна — пухляк» вважається однією з найскладніших для розпізнавання серед українських птахів.

Рідкісний і малочисельний вид для України. Вона значно світліша за інших синиць, з білим оперенням і синіми елементами.

Трапляється локально, не всюди й не щороку. Частина популяції зимує, частина кочує. Для більшості людей зустріч із білою синицею — справжня удача.

Формально ремеза сьогодні відносять до окремої родини, але історично його часто згадують поруч із синицями. Це дуже маленький птах, відомий своїми неймовірними, «підвішеними» гніздами.

В Україні ремез перелітний або кочовий, мешкає біля водойм і боліт. Його важко сплутати з кимось іншим, але він радше «родич», ніж класична синиця.

Це маленька, дуже пухнаста пташка з непропорційно довгим хвостом, через який здається ще меншою, ніж є насправді. В Україні вона досить поширена, особливо в лісах, парках і навіть зелених зонах міст.  Осіла, взимку тримається зграйками. Будує складні, «валяні» гнізда з моху, лишайників і павутиння, які виглядають як маленькі кулі.

Її часто плутають із «екзотикою», бо виглядає вона дуже декоративно, але насправді це цілорічний мешканець України.

Ще один вид, який традиційно називають синицею, хоча науково його відносять до окремої родини. Назву вона отримала завдяки чорним «вусам» у самців — дуже впізнаваній рисі.

Синиця вусата мешкає виключно біля водойм: у очеретах, на болотах, уздовж річок і озер. У лісах чи парках її не зустрінеш. Це дуже спеціалізований птах — якщо немає очерету, немає й синиці вусатої. Переважно осіла, але може кочувати в межах регіону.