3D-друк це просто?

Початок: радість і перші кроки

Спершу було радісно, адже мій бамбулаб міні творив магію (весь захват принтером я виклала в попередньому пості). З pla друк йшов як треба: вироби були якісними майже з першого разу. Це змусило мене думати, що друк це просто. Послухавши пораду бувалих друкарів я перейшла на petg, і намучилась з ним довго, але потім відкалібрувавши все як треба знову прийшла радість. Дивишся на готовий виріб і пишаєшся, адже правильно налаштувавши якість і швидкість, стаєш ефективнішим, а отже здихає більше рус...ні-ні-ні, пост не про це!А ще круто друкувати щось для себе.

Хто такий цей ваш ретракт? Технічні моменти для мене були складними, я весь час забувала термінологію, плуталась який параметр за що відповідає. Рішення для цієї проблеми - мавпувати за іншими, або експериментувати і перевести купу пластику. На диво за 900+ годин друку на міні (а ще трохи на а1) я, не розуміючи, що я взагалі роблю, зробила 24 кг якісних (за словами кураторів) виробів. То може все ж друк це просто? Просто друкуєш, поки не стане гарно і міцно. Наче все просто, але...

Все добре, поки працюєЗрадівши, що так бомбезно-офігезно друкую, я з допомогою громади купила бамбулаб а1. Однак проблеми почались ще під час першого запуску. Екран приїхав бракованим...Близько 8 чи 10 днів очікування я отримала новий і на диво замінила його самостійно.

Наскільки я зрозуміла по реддіту бракований екран це поширений заводський брак. Та проблеми на цьому не закінчились. Була погана якість друку, пластик розшаровувався, розтікався. Проблема виявилась в неправильному положенні застібки на хотенді, а також на диво налаштування, які працюють чудово на а1 міні, не підійшли для а1 (а як же родинні зв'язки?)Був час, коли обидва принтери відмінно друкували і я досягла максимальної для себе ефективності (24 кг друку за 3 місяці). Але все добре, поки працює.

Мінік почав виходити з ладу. За порадою я підкрутила гвинти (не забувайте підкручувати цих поганців) і стало краще.

Але згодом А1 міні почав обрізати філамент посеред друку (яке прикре самогубство). Звісно слідуючи пораді з редіту я вимкнула датчик заплутування і принтер почав працювати як треба. Але...згодом сопло стало забиватись (спершу мені так здалось) і друк не переривався, сопло просто продовжувало роботу без видавлювання пластику. Забите сопло подумали ви? Ні, з соплом все було гаразд. Ситуація не змінилась після колд пул чи заміни сопла на інше 0,4 чи 0,6.

І це тривало кілька днів. Я намагалась розібратись самостійно: підкрутила всі гвинти, почистила екструдер, сопло і щось там ще чого не пам'ятаю, бо я ВТОМИЛАСЬ шукати проблему і робити тестовий друк раз за разом. Поради колег по цеху не допомагали, це було як в серіалі Доктор Хаус, але замість пацієнта принтер. І коханий сказав: "приїду зі служби і викину його на смітник, бо він тебе засмучує"

Однак як імпульсивно я його купила, так імпульсивно і продала, хоч і любила цей принтер (покупець в курсі його проблемності). Чи буду я купувати новий принтер? Хотілось би, але страх перед невідомою для мене поломкою мене лякає. Друк це просто. Ремонт принтера - це п*здець. Воно того варте?

Попри мій захват та опісля гіркоту і роздратування, я любила а1 міні. Все ж це чудовий принтер, який надрукував багато крутих штук для ЗСУ. Та чи буду я знову рекомендувати його? Хто зна. Чи існує настільки ефективний та дешевий принтер? Хто зна. Ще стільки потрібно дізнатись та спробувати. 3д-друк це захопливо, чудово, неекологі...кхе-кхе, забудем про це. Головна наша задача тут і зараз це допомога війську. І здається а1 міні непогано справився.