Вони рухаються у воді повільно й майже безшумно, а яскраві плями на їхніх спинах постійно складаються в нові візерунки. Коропів коі легко сприйняти як невіддільну частину старовинного японського саду. Однак історія цих риб у відомому нам вигляді почалася порівняно недавно — близько двох століть тому.
Коі не належать до якогось особливого японського виду. Це декоративні різновиди звичайного коропа, яких протягом багатьох поколінь відбирали за кольором, малюнком, формою тіла та якістю луски. Завдяки цій селекції звичайна темна риба перетворилася на те, що сьогодні називають «живими коштовностями».
коі (нішікіґоі)
Коі чи нішікіґоі: як правильно називати цих риб
Японське слово коі (koi, 鯉) означає просто «короп». Ним можна назвати як декоративну кольорову рибу, так і звичайного темного коропа. Для яскравих декоративних різновидів існує точніша назва — нішікіґоі (nishikigoi, 錦鯉).
Слово нішікі пов’язане з багато оздобленою парчевою тканиною, а ґоі — це змінена форма слова коі, яка з’являється у складному слові. Тому nishikigoi зазвичай перекладають як «парчевий короп». Назва підкреслює головну особливість цих риб: насичені кольори та складні візерунки, що нагадують орнамент на дорогому текстилі.
Коі іноді плутають із золотими рибками. Обидві належать до родини коропових, але є різними рибами. Коі зазвичай мають витягнутіше тіло й невеликі вусики біля рота, яких немає у золотих рибок. Крім того, коропи можуть виростати значно більшими, тому їх частіше утримують у просторих ставках, а не в домашніх акваріумах.
ті самі вусики
Як темний короп став кольоровим
Батьківщиною декоративних нішікіґоі вважають гірські райони сучасної префектури Ніїґата, насамперед території поблизу міст Одзія та Наґаока. Місцеві жителі вирощували темних коропів у ставках як джерело їжі. Це було особливо важливо взимку, коли сніг міг надовго ізолювати гірські поселення.
Іноді серед звичайних коропів з’являлися риби з незвичайними світлими, червоними або жовтими плямами. На початку XIX століття таких особин почали залишати й схрещувати між собою. Спершу кольорові коропи були місцевою цікавинкою, якою обмінювалися жителі сусідніх поселень. Проте поступово селекція стала більш цілеспрямованою, а забарвлення — виразнішим і різноманітнішим.
Широка японська публіка побачила нішікіґоі 1914 року на виставці в Токіо. Після цього кольорові коропи почали привертати увагу колекціонерів з інших регіонів, а згодом стали відомими далеко за межами країни.
Сьогодні в Одзії працює музей Nishikigoi no Sato, присвячений історії, селекції та культурі декоративних коропів. Тут можна побачити живих представників різних різновидів і простежити, як зі звичайного темного коропа поступово виникло сучасне розмаїття нішікіґоі. Офіційний туристичний сайт міста називає цих риб живими витворами мистецтва.
Чому короп символізує наполегливість
У японській культурі короп асоціюється із силою, витривалістю та здатністю долати труднощі. Ця риба може рухатися проти течії, тому її образ став природною метафорою наполегливої людини.
На японську символіку вплинула давня китайська легенда про коропа, який зумів піднятися бурхливою річкою та подолати Драконову браму. За це він перетворився на дракона. Історія поширилася в Японії та стала уособленням успіху, досягнутого завдяки силі й завзятості.
коіноборі
Із цими уявленнями пов’язані коіноборі (koinobori, 鯉のぼり) — видовжені тканинні стяги у формі коропів. Їх традиційно вивішують напередодні Дня дітей, який у Японії відзначають 5 травня. Наповнені вітром коіноборі здаються рибами, що пливуть у небі. Вони виражають побажання дітям рости здоровими, сильними та здатними долати життєві перешкоди.
Образ коропа також можна побачити в живописі, декоративному мистецтві, текстилі й татуюваннях. Його конкретне значення залежить від композиції та контексту, але найчастіше коі уособлює наполегливість, життєву силу, добробут або успішне подолання випробувань.
Чи мають кольори коі особливе значення
коі (нішікіґоі)
У популярній культурі кольорам коі нерідко приписують окремі символічні значення. Червоний пов’язують із любов’ю, силою та енергією, золотий — із достатком, чорний — із подоланням труднощів, а білий — із чистотою та новим початком.
Однак це не суворий традиційний код, за яким можна однозначно «прочитати» кожну рибу. Значення кольорів змінюється залежно від джерела, художнього задуму та контексту. У професійній культурі нішікіґоі забарвлення важливе передусім як ознака певного різновиду та частина загальної композиції.
Селекціонери й судді на виставках оцінюють чистоту відтінків, чіткість меж між кольоровими ділянками, блиск шкіри та гармонійність розташування плям на тілі.
Найвідоміші різновиди коі
За роки селекції з’явилося понад сто різновидів нішікіґоі. Їх розрізняють за кольорами, візерунками, типом луски та характером металевого блиску.
До найвідоміших належать:
Кохаку (Kohaku) — білий короп із червоними плямами;
Тайсьо сансьоку, або санке (Taishō Sanshoku, Sanke) — білий короп із червоним малюнком і невеликими чорними плямами;
Сьова сансьоку, або сьова (Shōwa Sanshoku, Showa) — триколірний короп, у забарвленні якого важливу роль відіграє чорний колір;
Уцурімоно (Utsurimono) — чорна риба з великими білими, червоними або жовтими ділянками;
Оґон (Ogon) — однотонний короп із золотистим, сріблястим або іншим металевим блиском.
Кохаку, тайсьо сансьоку та сьова сансьоку утворюють так звану Велику трійку, або ґосанке (Gosanke). Саме представники цих трьох класичних різновидів особливо часто посідають найвищі місця на престижних виставках.
Назви тайсьо сансьоку та сьова сансьоку пов’язані з японськими історичними епохами, коли ці різновиди були виведені. Слово сансьоку буквально вказує на поєднання трьох кольорів.
Коі в японському саду
Вода посідає важливе місце в японському садовому мистецтві. Вона віддзеркалює небо й рослини, змінюється разом із погодою та додає спокійній композиції постійного руху. Коропи підсилюють цей ефект: вони то виринають на освітлену ділянку, то зникають у тіні, змушуючи малюнок саду безперервно змінюватися.
Водночас коі не були обов’язковою частиною всіх давніх японських садів. Ставки існували в Японії задовго до появи сучасних нішікіґоі, а традиція розведення кольорових коропів сформувалася лише у XIX столітті. Тому звичний образ саду з містком, камінням і яскравими рибами частково є результатом пізнішого розвитку садової культури.
Спостереження за коі добре поєднується з неспішним сприйняттям саду. Риба не залишається на місці, і її неможливо роздивлятися так само, як камінь, ліхтар або дерево. Кожна композиція існує лише кілька секунд, після чого вода створює нову.
Живі витвори мистецтва
коі
Цінність коі визначають не лише за рідкісністю забарвлення. Фахівці звертають увагу на пропорції тіла, розмір, поставу риби у воді, стан шкіри, насиченість кольорів, межі між плямами та рівновагу всього малюнка. Важливо й те, як забарвлення змінюється з віком.
Саме тому нішікіґоі нерідко називають живими витворами мистецтва. Селекціонер не може повністю намалювати майбутній візерунок — він лише добирає риб із потрібними ознаками, створює умови для їхнього розвитку й чекає на результат. Природа щоразу залишає за собою частину авторства.
У цьому й полягає особлива привабливість коі. Вони поєднують роботу людини з непередбачуваністю живого організму, давню символіку — з відносно молодою традицією, а звичайного темного коропа — з образом, який сьогодні впізнають у всьому світі.
