Кожен, хто хоча б раз бував на морському узбережжі, пам'ятає цей звук. Варто вийти на пляж або пройтися портом, як над головою лунають різкі, протяжні крики чайок. Вони ніби постійно сперечаються, когось кличуть, сваряться або попереджають про небезпеку.

Здається, що ці птахи кричать без упину й абсолютно без причини. Насправді ж їхня голосова поведінка — складна система сигналів, яка формувалася мільйонами років еволюції. Для чайок голос є одним із головних способів взаємодії.

Одразу варто зробити важливе уточнення. В українській орнітологічній термінології птахів, яких більшість людей називає чайками, зазвичай називають мартинами. Саме вони належать до підродини мартинових (Larinae) і є тими біло-сірими морськими птахами, що гучно кричать біля моря, річок і озер. Назва «чайка» в українській науковій номенклатурі стосується зовсім іншої групи птахів — роду Vanellus, найвідомішим представником якого є чибіс (чайка чубата). Проте в повсякденній мові слово «чайка» настільки міцно закріпилося за мартинами, що саме його використовує більшість людей. У цій статті ми також уживаємо слово «чайка» саме в загальновживаному значенні.

Для людей найважливішим способом передавання інформації є слова. Для чайок — звуки.

Ці птахи живуть у надзвичайно соціальному середовищі. Більшість видів гніздиться великими колоніями, які можуть налічувати від кількох десятків до десятків тисяч пар. У такому гамірному товаристві мовчати просто неможливо.

Кожен крик виконує певну функцію. Одні сигнали допомагають знайти партнера, інші попереджають про небезпеку, ще інші повідомляють про їжу або допомагають захистити територію навколо гнізда.

Орнітологи давно встановили, що різні види мартинів мають власний набір характерних вокалізацій. Це не хаотичний шум, а ціла система сигналів, які інші птахи добре розпізнають.

Якщо здається, що навесні й на початку літа чайки стали особливо галасливими, це не випадковість.

Саме в цей час починається сезон розмноження. Пари займають місця для гніздування, будують гнізда, відкладають яйця та вирощують пташенят. Усе це супроводжується постійним обміном сигналами.

Птахи голосом повідомляють партнерові про своє місцезнаходження, підтримують зв'язок у парі, відлякують конкурентів і попереджають про небезпеку.

Особливо багато звуків чути у великих колоніях. Кожна пара захищає невелику ділянку навколо свого гнізда. Якщо сусід підходить надто близько, лунає різкий попереджувальний крик. Якщо конфлікт не припиняється, можуть початися демонстративні пози або навіть бійки. Саме тому колонії мартинів здаються такими шумними.

На перший погляд усі пташенята чайок здаються однаковими. Але для батьків це зовсім не так.

У великих колоніях кожна пара повинна швидко знаходити власне потомство серед сотень інших пташенят. Допомагають у цьому не лише зовнішність і місце розташування гнізда, а й голос.

Дослідження показують, що дорослі мартини здатні впізнавати індивідуальні голосові особливості своїх пташенят, а ті, своєю чергою, запам'ятовують голоси батьків. Це значно полегшує пошук одне одного в гамірній колонії.

Особливо важливо це стає після того, як підрослі пташенята починають активно пересуватися поблизу гнізда.

Не всі сигнали пов'язані з небезпекою.

Чайки дуже уважно спостерігають одна за одною. Якщо один птах знайшов джерело їжі, інші швидко це помічають.

Саме тому біля рибальських суден або набережних часто можна побачити десятки птахів, які голосно кричать і кружляють разом. Частково ці звуки пов'язані зі збудженням, частково — із суперництвом за здобич.

Для колоніальних видів така поведінка має сенс. Якщо один птах знайшов їжу, велика ймовірність, що неподалік її буде більше.

Чайки мають добре розвинену систему тривожних сигналів.

Коли поблизу з'являється сокіл, орлан, лисиця, собака або людина, яка наближається до гнізда, один із птахів може почати голосно кричати. Інші швидко реагують, здіймаються в повітря або приєднуються до захисту.

Такі колективні атаки добре знайомі людям, які випадково підійшли надто близько до колонії під час висиджування яєць. Птахи можуть не лише голосно кричати, а й стрімко пролітати над головою порушника, намагаючись змусити його відійти.

Це виглядає агресивно, але насправді є природною захисною поведінкою.

Багато людей помічають, що на морському узбережжі крики чайок здаються набагато голоснішими, ніж біля міських озер чи річок.

Причин цьому кілька.

По-перше, на відкритому просторі майже немає перешкод, які поглинають звук. Над водою звукові хвилі поширюються дуже добре.

По-друге, саме морське узбережжя часто є місцем великих колоній, де одночасно кричать сотні або навіть тисячі птахів.

По-третє, постійний шум хвиль змушує птахів «перекрикувати» навколишній фон. Подібно до людей, які автоматично говорять голосніше в шумному приміщенні, чайки також збільшують гучність своїх сигналів.

Голос чайок важко назвати мелодійним. Він різкий, пронизливий і добре чутний навіть на великій відстані.

Саме таким він і має бути.

Сигнали повинні проходити крізь шум прибою, вітер, крики інших птахів і залишатися впізнаваними. Високі та різкі звуки краще привертають увагу й допомагають швидше донести повідомлення до інших членів колонії.

Тому те, що люди часто сприймають як неприємний крик, для самих птахів є надзвичайно ефективною системою зв'язку.

У певному сенсі — так.

Звичайно, їхні сигнали не можна порівнювати з людською мовою. Але кожен тип крику виконує конкретну функцію: допомагає знайти партнера, утримати територію, покликати пташенят, попередити про небезпеку або повідомити про їжу.

Орнітологи описують десятки різних вокалізацій у великих видів мартинів. Частина з них використовується лише під час залицяння, інші — під час конфліктів, польоту або захисту гнізда. Саме тому досвідчені дослідники можуть приблизно зрозуміти, що відбувається в колонії, просто слухаючи голоси птахів.

Для багатьох людей крики чайок стали таким самим символом моря, як шум прибою чи запах солоного повітря. Але за цими звуками ховається не випадковий гамір, а складна система взаємодії, що допомагає птахам знаходити партнерів, захищати потомство, координувати поведінку та виживати у великих колоніях.

Наступного разу, почувши над узбережжям знайоме різке «крі-і-а», можна уявити, що це не просто шум. Найімовірніше, одна чайка щойно повідомила своїм сусідам щось важливе — про небезпеку, знайдену їжу, межі своєї території або місце в галасливому житті колонії.