Я ненавиджу, коли співрозмовник / співрозмовниця дивиться кудись повз мене в стіну, час від часу киває (і то вже добре), а потім питає щось максимально рандомне. У такі моменти я просто така: «Ну а шоб шо я тут стою?» От мене наче і слухають, але ну точно не чують. А потім, звичайно, включається тривожка і самонакрут, тож через 5 секунд я вже вважаю себе найнуднішою людиною у світі. 

Але, любі друзі і дорога родино, важливо пам’ятати: справа не у вас. Цифровізація, дистанційки і весь цей онлайн сильно просадили наші навички живої комунікації. Тому сьогодні говоримо, на мою думку, про базу – активне слухання, тобто процес усвідомленого отримання й аналізу інформації, коли люди ПРИСУТНІ у діалозі і звертають увагу не лише на слова, але й на емоцій та жести.

Тож ми вже зрозуміли, що слухати — це не просто мовчати й іноді угукати, щоб не здатись байдужим / байдужою. 

А як активно слухати на практиці? Маю кілька інструментів, які сама юзаю, і які дуже гріють мою душу, коли помічаю їх у розмові з іншими. 

Добре стати одне до одного лицем, і час від часу дивись у очі співрозмовнику / співрозмовниці. Особисто для мене це сигналізує про присутність та увагу людини. 

Послухати і одразу фокусувати розмову на собі – не завжди ок. Тому не бійтеся запитань про емоції, попередній досвід, висновки, рішення та роздуми. А потім вже можна ділитись і своїм  досвідом. Ну і не забувайте, що просто перепитати, якщо щось неправильно зрозумів / зрозуміла – це теж ок. 

І самій складно це робити (особливо, коли людина дуже затягує таймінг), але старайтеся дослухати або принаймі дочекайтеся логічного закінчення думки, щоб вставити кілька слів. 

Іноді мовчання в діалозі напружує. Я, наприклад, одразу починаю шукати теми, щоб заповнити ефірний час. Але насправді паузи – це класний привід подумати. Якщо щось після кількох хвилин / секунд реально захоче вийти на поверхню – летс гоу. 

Як вже написала вище — не лише слова важливі. Звертайте увагу на поведінку людини, швидкість мовлення, жести, погляд. Усе це допоможе краще відчути людину і задати правильний тон розмові. 

Звичайно, тримати усе це в голові під час будь-якої розмови – важко. Тому потрібна практика і постійний аналіз своїх взаємодій з іншими людьми. 

Тож вперед фіксити свої смол (і не дуже) токи!