This content has not been translated yet. We're showing the original Ukrainian content below.
Щойно пригріває весняне сонце, у садах з'являються блискучі зелені жуки. Вони повзають по півоніях і трояндах, переливаються смарагдовими й золотистими відтінками, а іноді з гучним дзижчанням пролітають повз нас. У побуті їх нерідко називають майськими жуками.
Але тут є плутанина. Зелений жук із металевим блиском — зазвичай бронзівка золотиста, а справжній травневий жук — це хрущ, якого ми знаємо ще з дитинства.
Ці комахи справді родичі, але відрізняються зовнішністю, поведінкою, способом живлення та навіть роллю в садовій екосистемі. Особливо цікава різниця між їхніми личинками: одні допомагають переробляти органічні рештки, а інші можуть пошкоджувати коріння рослин.
Як насправді називається зелений майський жук
Великого блискучого жука, який любить сидіти на трояндах, півоніях та інших квітах, найчастіше називають бронзівкою золотистою (Cetonia aurata). Інша її назва — бронзівка звичайна.
Це представник групи пластинчастовусих жуків, до якої належать також хрущі, жуки-носороги та багато інших комах.
Бронзівку легко впізнати за характерним металевим блиском. Найчастіше її тіло має насичений зелений колір із золотистими переливами, хоча трапляються також мідні, бронзові та інші відтінки.
Довжина дорослого жука зазвичай становить близько 15–23 мм. Тіло широке, компактне, з гладенькими блискучими надкрилами, на яких часто помітні невеликі світлі рисочки.
Золотиста бронзівка — звичайний мешканець українських садів, парків, луків та узлісь. Її можна побачити на квітах у теплу сонячну погоду.
Однак варто враховувати, що бронзівок існує багато видів. Не кожен зелений або металево-блискучий жук обов'язково належить до виду Cetonia aurata. Для точного визначення іноді потрібно звертати увагу на дрібні особливості будови тіла.
А хто тоді справжній майський жук?
Під назвою «майський жук» зазвичай мають на увазі травневого хруща — представника роду Melolontha.
В Україні зустрічаються, зокрема, два відомі види:
- Хрущ травневий західний (Melolontha melolontha).
- Хрущ травневий східний (Melolontha hippocastani).
На відміну від бронзівки, хрущ має видовжене тіло, коричневі або рудувато-бурі надкрила та характерні вусики, кінчики яких можуть розкриватися віялом. Особливо добре такі вусики розвинені в самців.
Травневі хрущі живляться переважно листям дерев і кущів. Вони активні навесні, часто літають увечері та в сутінках, а вночі можуть прилітати на штучне світло.
Згадайте відомі рядки Тараса Шевченка:
«Садок вишневий коло хати,Хрущі над вишнями гудуть».
Йдеться саме про хрущів, а не про зелених бронзівок.
Назва «травневий» пов'язана з характерним періодом появи дорослих жуків. Проте залежно від погоди й регіону вони можуть з'являтися вже у квітні, а подекуди трапляються і в червні.
Отже, назви «майський жук» і «травневий хрущ» можуть стосуватися однієї комахи. Помилка виникає тоді, коли так називають зелену бронзівку.
Чим бронзівка відрізняється від травневого хруща
Якщо побачити цих двох жуків поруч, сплутати їх досить складно. Вони мають різне забарвлення, пропорції тіла та звички.
Якщо жук блищить на сонці й повзає всередині квітки, найімовірніше, перед вами бронзівка. Якщо ввечері біля дерев літає велика комаха з коричневими надкрилами та віялоподібними вусиками — це, ймовірно, травневий хрущ.
Чому бронзівка блищить, наче зроблена з металу
Одна з найцікавіших особливостей бронзівки — її незвичайне забарвлення.
На перший погляд здається, ніби жук має зелену оболонку, вкриту тонким шаром металевої фарби. Насправді характерний блиск виникає завдяки особливій мікроскопічній будові зовнішнього покриву комахи.
Це явище називають структурним забарвленням.
Звичайні пігменти створюють колір, поглинаючи одні ділянки світлового спектра та відбиваючи інші. Структурне забарвлення виникає завдяки взаємодії світла з мікроскопічними структурами матеріалу.
У покривах бронзівки є впорядковані шари, які особливим чином відбивають світлові хвилі.
Саме тому її тіло здається металевим і може переливатися різними відтінками залежно від освітлення й кута спостереження.
Дослідники також виявили незвичайні поляризаційні властивості світла, відбитого від покривів золотистої бронзівки. Вивчення таких природних структур цікаве не лише біологам, а й фахівцям з оптики та матеріалознавства.
Виходить, що звичайний зелений жук із саду має складну природну оптичну структуру, яка створює блиск без жодної металевої фарби.
Бронзівка літає не так, як більшість жуків
У жуків є дві пари крил. Передня пара перетворена на тверді надкрила, які захищають тонкі задні крила.
Більшість жуків перед польотом широко розводять надкрила, щоб звільнити місце для роботи перетинчастих крил.
Бронзівки мають інше пристосування.
На боках їхнього тіла є спеціальні виїмки, через які під час польоту виходять задні крила. Надкрила при цьому залишаються майже зімкненими, хоча можуть трохи підійматися та зміщуватися.
Завдяки такій будові бронзівка здатна літати без характерного широкого розкривання надкрил, як у травневого хруща.
Спостерігати за цією особливістю неозброєним оком складно. Комаха злітає швидко, а тонкі крила під час руху майже не помітні.
Чим живиться бронзівка і чи шкодить вона квітам
Золотисті бронзівки особливо люблять квіти. Їх можна побачити на трояндах, півоніях, шипшині, бузині та багатьох інших рослинах.
Дорослі жуки живляться пилком, нектаром, частинами квіток, а іноді рослинними соками.
Саме через це ставлення садівників до бронзівок неоднозначне.
З одного боку, вони відвідують квіти й можуть переносити пилок. З іншого — під час живлення іноді пошкоджують пелюстки, тичинки та інші частини квітки.
Особливо помітними такі пошкодження бувають на декоративних рослинах зі світлими або великими квітами.
Проте називати бронзівку однозначно корисною чи шкідливою було б неправильно.
Її вплив залежить від чисельності жуків, виду рослини та характеру пошкоджень. За невеликої чисельності бронзівки зазвичай не створюють серйозних проблем для саду.
Набагато цікавіша роль цих комах відкривається, якщо подивитися на їхнє життя до появи дорослого жука.
Чому личинки бронзівки корисні для саду
Найважливіша відмінність між бронзівкою та травневим хрущем прихована під землею.
Личинки обох комах мають схожий вигляд: вони товсті, білуваті, зігнуті у формі літери С, з коричневою головою та трьома парами ніг.
Саме тому садівники часто їх плутають.
Але спосіб живлення в них принципово різний.
Личинки травневого хруща живуть у ґрунті. Молоді личинки можуть живитися перегнилими органічними рештками, але в міру розвитку дедалі активніше переходять на коріння рослин.
Старші личинки здатні пошкоджувати кореневу систему овочевих культур, молодих дерев, ягідних кущів та інших рослин. Особливо відчутною шкода буває за великої чисельності.
Личинки золотистої бронзівки, навпаки, живляться переважно відмерлими рослинними рештками, перегнилою деревиною та іншою органікою, що розкладається.
Їх можна знайти в компостних купах, старих пнях, трухлявій деревині та місцях накопичення рослинних залишків.
Фактично вони беруть участь у природній переробці органічних речовин.
Разом із грибами, бактеріями та іншими організмами личинки допомагають розкладати рослинні рештки й повертати поживні речовини в екосистему.
Тому знищувати всіх великих білих личинок, знайдених у саду чи компості, не варто. Серед них можуть бути цілком корисні мешканці.
Як відрізнити личинку бронзівки від личинки хруща
Попри зовнішню схожість, личинки мають кілька характерних відмінностей.
У бронзівки голова порівняно невелика, ноги короткі, а задня частина тіла масивніша й округліша.
У травневого хруща голова більша, щелепи помітніші, а ноги довші та краще розвинені.
Є й цікава поведінкова особливість.
Якщо покласти личинку бронзівки на рівну поверхню, вона може перевернутися на спину та пересуватися хвилеподібними рухами тіла.
Личинка хруща зазвичай рухається інакше, використовуючи ноги й вигини тіла.
Однак спосіб пересування — лише одна з підказок. Для впевненого визначення варто враховувати форму голови, розміри ніг та інші анатомічні ознаки.
Додаткову інформацію дає місце знахідки.
Якщо велика біла личинка живе всередині купи перепрілого компосту або трухлявої деревини, це може бути бронзівка. Якщо ж її знаходять у ґрунті серед пошкодженого коріння, варто перевірити, чи не належить вона до хрущів або інших рослиноїдних жуків.
Самого місця знахідки недостатньо для безпомилкового визначення виду.
Скільки живуть бронзівки та травневі хрущі
Обидві комахи проходять повне перетворення: яйце, личинка, лялечка та дорослий жук.
Але тривалість розвитку відрізняється.
У травневих хрущів личинкова стадія зазвичай триває три-чотири роки, залежно від виду й кліматичних умов. Упродовж цього часу личинки живуть під землею, поступово ростуть і змінюють свій раціон.
Більшу частину життєвого циклу хрущ проводить саме у вигляді личинки. Дорослі жуки виходять на поверхню навесні, живляться листям, розмножуються та завершують життєвий цикл.
У золотистої бронзівки розвиток також може тривати понад рік. Її личинки ростуть у середовищі, багатому на відмерлу органіку, а згодом утворюють спеціальну камеру для заляльковування.
Дорослих бронзівок можна спостерігати переважно в теплу пору року. В Україні вони з'являються навесні та трапляються влітку, хоча строки залежать від погоди й регіону.
Тож сам місяць появи — ненадійна ознака для визначення жука. Навесні активними стають десятки видів комах, і далеко не всі вони хрущі.
Як бронзівку називали в Україні раніше
Цікаво, що в українській мові для золотистої бронзівки існували власні народні назви.
У «Словарі української мови» за редакцією Бориса Грінченка зафіксовано слово «зеленяк» у значенні жука Cetonia aurata.
Словник також наводить назву «піп» для цієї комахи.
Сьогодні такі найменування майже не використовують стосовно бронзівки. Ба більше, слово «зеленяк» сучасному читачеві радше відоме як назва птаха.
Ці записи цікаві тим, що засвідчують існування окремих народних назв для золотистої бронзівки. Вони не дають підстав стверджувати, що всі українці послуговувалися саме такими словами, але показують, що зелений жук мав власне місце в народній лексиці.
Сучасна назва «бронзівка» теж напрочуд влучна: вона пов'язана з металевим забарвленням комахи, яке нагадує поліровану бронзу.
Чи потрібно боротися з бронзівками в саду
Якщо у вашому саду з'явилися кілька золотистих бронзівок, поспішати зі знищенням комах не варто.
Їхні личинки допомагають переробляти відмерлі рослинні рештки, а дорослі жуки є частиною природної екосистеми.
Якщо бронзівки помітно пошкоджують декоративні квіти, їх можна обережно зібрати вручну й перенести подалі від цінних рослин. За невеликої чисельності цього часто достатньо.
Застосовувати інсектициди без нагальної потреби не варто, особливо під час цвітіння, коли на рослинах перебувають бджоли та інші запилювачі.
А личинок золотистої бронзівки, знайдених у компості, краще залишити на місці. Вони виконують корисну роботу, яку ми зазвичай навіть не помічаємо.
Наступного разу, коли побачите на троянді зеленого жука з металевим блиском, придивіться до нього уважніше. Найімовірніше, перед вами зовсім не травневий хрущ, а бронзівка золотиста — комаха з незвичайною будовою, цікавим способом польоту та важливою роллю в природі.
Like it?React
🧵
This post doesn't have any additions from the author yet.
