Вислів «сьоме мистецтво» звучить так, ніби колись хтось уклав офіційний перелік усіх видів творчості й відвів кінематографу сьоме місце. Насправді ця нумерація не була ані давньою традицією, ані загальновизнаною класифікацією. Вона виникла на початку XX століття завдяки теоретику кіно Річотто Канудо.
Саме Канудо запропонував розглядати кінематограф як нове мистецтво, здатне поєднати можливості всіх попередніх. Його концепція не стала універсальною науковою системою, проте вислів виявився напрочуд влучним. Сьогодні «сьоме мистецтво» вживають як образну назву кіно, часто навіть не замислюючись, звідки вона походить і що тоді вважають першими шістьма мистецтвами.
Хто назвав кіно сьомим мистецтвом
Річотто Канудо — італійський письменник, критик і теоретик, який жив та працював переважно в Парижі. Він належав до покоління інтелектуалів, що спостерігало за народженням кінематографа й намагалося зрозуміти його місце серед інших видів творчості.
На початку XX століття кіно ще не мало беззаперечного статусу мистецтва. Перші фільми були короткими, нерідко будувалися навколо простого видовища або трюку й демонстрували передусім дивовижну для тогочасної публіки можливість зафіксувати рух. Кінематограф сприймали як технічний винахід, ярмарковий атракціон або різновид масової розваги, але не завжди ставили в один ряд із музикою, літературою чи живописом.
Канудо одним із перших почав послідовно доводити, що кіно має власну художню мову. У 1911 році він опублікував текст «Народження шостого мистецтва», у якому назвав кінематограф поєднанням просторових і часових мистецтв.
До просторових мистецтв теоретик зараховував архітектуру, скульптуру та живопис. Вони створюють форми, які існують у просторі. До часових — музику й поезію, адже їх сприйняття розгортається в часі. Кіно могло працювати із зображенням, рухом, ритмом, простором, музикою та словом одночасно, тому Канудо побачив у ньому синтез різних способів художнього вираження.
Спочатку кінематограф у цій системі був шостим мистецтвом. Пізніше Канудо додав до переліку танець, після чого кіно перемістилося на сьому позицію. Свою концепцію він розвинув у «Маніфесті семи мистецтв». У 1920-х роках Канудо також заснував клуб друзів сьомого мистецтва та видавав La Gazette des Sept Arts — «Газету семи мистецтв». Поступово нове означення увійшло в культурний обіг і закріпилося за кінематографом. Роль Канудо в становленні ранньої кінознавчої думки докладніше розглядає дослідження французької теорії кіно.
Які мистецтва були першими шістьма
У класифікації, пов’язаній з ідеями Канудо, мистецтва розташовують так:
- Архітектура — мистецтво створення й організації простору.
- Скульптура — мистецтво об’ємної форми.
- Живопис — мистецтво зображення на площині.
- Музика — мистецтво звуку й ритму.
- Поезія — мистецтво слова, яке сьогодні часто розуміють ширше як літературу.
- Танець — мистецтво руху тіла в часі та просторі.
- Кіно — синтез просторових і часових мистецтв.
Ця послідовність не є рейтингом. Архітектура не вважається «головнішою» за скульптуру, а музика — важливішою за поезію. Номер кіно мав насамперед підкреслити появу нового виду мистецтва, який увібрав засоби вже відомих форм.
Навіть перші сім позицій не варто сприймати як незмінний канон. У сучасних версіях поезію нерідко замінюють ширшим поняттям «література», живопис об’єднують із графікою та іншими візуальними мистецтвами, а танець — із театром, цирком, пантомімою та сценічними мистецтвами загалом.
Чи нумерували мистецтва до Канудо
Задовго до появи кінематографа філософи й теоретики намагалися класифікувати різні види творчості. Проте єдиного пронумерованого списку, який починався б архітектурою і завершувався кіно, не існувало.
В античній традиції були дев’ять муз, кожна з яких опікувалася певною сферою мистецтва або знань. У середньовіччі сформувалося поняття семи вільних мистецтв: граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, музики й астрономії. Однак це була передусім система освіти, а не класифікація мистецтв у сучасному значенні.
У XVIII–XIX століттях філософи порівнювали архітектуру, скульптуру, живопис, музику та поезію, намагаючись пояснити, як кожна з цих форм працює з матеріалом, образом, простором і часом. Канудо спирався на цю традицію, але не просто повторив готовий давній перелік. Він перебудував попередні уявлення так, щоб знайти в них місце для кінематографа.
Тому поширене твердження, ніби сім мистецтв пронумерували ще в античності, є помилковим. Звична система з кіно на сьомій позиції сформувалася лише на початку XX століття.
Що називають восьмим, дев’ятим і десятим мистецтвами
Після того як вислів «сьоме мистецтво» став популярним, перелік почали продовжувати. Однак нові номери вже не мали єдиного автора або загальновизнаного порядку.
У сучасній франкомовній культурі часто використовують таку нумерацію:
- Восьме мистецтво — фотографію, радіо, телебачення або медіамистецтво
- Дев’яте мистецтво — комікси
- Десяте мистецтво — відеоігри або цифрове мистецтво
Найміцніше після кінематографа закріпилося поняття «дев’яте мистецтво» — так називають комікси, особливо у Франції та Бельгії. Велику роль у поширенні цього означення відіграли французькі критики у 1960-х роках. Зокрема, 1964 року Клод Бейлі використав його щодо коміксів у своїй статті, а згодом вислів став частиною культурного й професійного словника.
З восьмим номером усе значно заплутаніше. Ним називали фотографію, хоча вона виникла раніше за кінематограф, а також радіо, телебачення або всі аудіовізуальні медіа разом. Через це в одному переліку восьмим мистецтвом може бути телебачення, в іншому — фотографія, а ще в іншому — медіамистецтво як велика група творчих практик.
Відеоігри часто називають десятим мистецтвом, адже вони поєднують зображення, музику, літературний сценарій, анімацію, акторську гру та взаємодію з гравцем. Проте й цей номер не є офіційним. У різних джерелах десятим мистецтвом також називають цифрову творчість, мультимедіа, фотографію, телебачення і навіть кулінарію.
Скільки всього існує пронумерованих мистецтв
Однієї правильної відповіді немає. Найвідомішою і відносно цілісною залишається концепція семи мистецтв Канудо. У популярних класифікаціях перелік нерідко продовжують до десяти, додаючи медіамистецтво, комікси та відеоігри. Однак після сьомої позиції порядок стає умовним, а різні версії суперечать одна одній.
Можна натрапити й на згадки про одинадцяте, дванадцяте або тринадцяте мистецтво. Так називають цифрову графіку, мультимедіа, перформанс, моду, рекламу, кулінарію та інші форми творчості. Зазвичай це образні означення або спроби наголосити на культурній вазі певної сфери, а не частини офіційної міжнародної системи.
Отже, «сьоме мистецтво» — не просто красивий синонім кінематографа. У цьому вислові збереглася пам’ять про час, коли кіно ще мусило доводити своє право стояти поруч із живописом, музикою та літературою. Теорія Канудо не створила остаточної мапи мистецтва, зате дала кінематографу назву, яка виявилася значно довговічнішою за саму класифікацію.
Цейво!Відреагуй!
🧵
Цей допис поки що не має жодних доповнень від автора/ки.
