Буває посперечався з кимось, а вже дорогою додому або ввечері починаєш думати — «От якби я тоді сказав оце! Було б і дотепно, і переконливо!» Але момент уже зник, опонент пішов, сцена закрита. І тільки в голові розігрується альтернативна версія розмови, в якій ти блискучий і непереможний.
Цей знайомий багатьом стан має гарну французьку назву — l’esprit de l’escalier. У перекладі — «дотепність на сходах» або «дух сходів».
Що це таке?
Це феномен, коли влучна думка, ідеальний аргумент чи дотепна репліка приходить до нас лише після того, як момент уже минув. Ми вже вийшли з кімнати, спускаємось сходами чи їдемо в трамваї, а мозок — такий собі сценарист — раптом підкидає ідеальний варіант відповіді. Зазвичай — занадто пізно.
Термін увів французький філософ Дені Дідро у XVIII столітті. Він описав, як одного разу на званій вечері не зміг відповісти на гострий коментар, а вже коли спускався сходами, згадав ідеальну репліку. Власне, так і народилася ця красива метафора.
Чому так відбувається?
Коли ми в центрі конфлікту або дискусії, мозок зайнятий емоційною обробкою — стрес, напруга, бажання «перемогти». Тоді складніше знайти блискучу думку або формулювання. Але як тільки ситуація минає і емоції вщухають — раціональні ділянки мозку активізуються, і думки «вирівнюються».
Цей допис поки що не має жодних доповнень від автора/ки
