Чому лелеки щовесни повертаються в Україну?

Щойно тане сніг і теплі промені весняного сонця торкаються українських полів, у небі знову з’являються знайомі силуети — лелеки повертаються. Ці величні птахи щороку долають тисячі кілометрів із Африки до України, аби знову гніздитися саме тут. Але чому вони обирають саме Україну? Чим вона краща за теплу Африку, де лелеки проводять зиму?

Весна й літо в Україні — це справжній вибух життя. В цей час активізуються жаби, миші, дощові черв’яки, комахи та інша дрібна живність, якою лелеки годують своїх ненажерливих пташенят. Одне гніздо здатне спожити до чотирьох кілограмів їжі щодня! Такий багатий кормовий ресурс просто необхідний, щоби виростити здорове й життєздатне потомство. В Африці ж, де лелеки зимують, у літній період настає спека, засуха, зникає вода й зменшується кількість доступної їжі — особливо для пташенят.

Улітку в Україні дні набагато довші, ніж у тропічних регіонах. Це означає, що в лелек більше годин на пошуки їжі та годування малечі. Навіть одна додаткова година денного світла суттєво збільшує шанси пташенят вижити й зміцніти. В Африці ж, особливо в екваторіальних широтах, день коротший — і цього часу недостатньо для повноцінного догляду за потомством.

Окрім їжі, Україна забезпечує ще одну ключову умову — достатню кількість води. На відміну від посушливої Африки, в нашому кліматі чимало вологих лук, річкових долин, заболочених місцевостей, які стають ідеальним середовищем для полювання та гніздування. Тут лелеки мають усе необхідне для безпечного і ефективного вирощування дітей.

Протягом тисячоліть лелеки пристосувалися до такого циклу: зимівля в Африці, розмноження на півночі. Ті популяції, які гніздилися в Україні, Польщі чи Німеччині, виявилися успішнішими — їхнє потомство краще виживало, і з часом саме така модель закріпилася еволюційно. Сьогодні більшість лелек інстинктивно повертаються саме до тих місць, де вони народилися.

Хоч Україна — одна з найважливіших країн для лелек, вона не єдина. Щороку ці птахи повертаються також у Польщу (де нараховують понад 25 тисяч пар), Білорусь, Литву, Латвію, Румунію, Угорщину, Болгарію, Німеччину (де щороку гніздиться понад 7 тисяч пар). У Західній Європі чимало лелек гніздиться в Іспанії, Португалії, Франції, Італії. Деякі популяції дотягуються аж до Великобританії, а також центральноазійських країн, хоча там вони рідкісніші.

Взимку лелеки мігрують до Африки. Західні популяції прямують через Гібралтар до Західної Африки (Малі, Нігерія), а східні — через Туреччину, Синай і долину Нілу до Східної Африки (Кенія, Танзанія, Уганда). У Марокко, поблизу Атлаських гір і узбережжя, зимує значна кількість лелек. Деякі з них залишаються там осіло — особливо поблизу міст, де є сміттєзвалища або ферми з легким доступом до їжі.

Проте останнім часом зміни клімату впливають і на лелек. Деякі залишаються зимувати в Іспанії або навіть на півдні Європи, де є смітники чи інші джерела їжі. Водночас це викликає побоювання, бо лелеки можуть харчуватись небезпечними для них відходами.