Чому ми любимо ту чи іншу музику?

Наш музичний смак це не випадковий вибір, а результат роботи нашого мозку, який шукає задоволення та зв’язок із навколишнім світом.

Коли ми слухаємо музику, наш мозок активно працює. Він прогнозує наступні ноти та ритмічні ходи мелодії. Якщо ці очікування виправдовуються, система винагороди в мозку активується, виробляючи дофамін — нейромедіатор, що викликає відчуття щастя та задоволення. Це пояснює, чому улюблена пісня може викликати ейфорію. Різні ділянки мозку відповідають за різні аспекти музики:

Ця синхронна робота робить музику потужним стимулом для розвитку когнітивних здібностей.

Генетика не може визначити, чи полюбите ви класику чи рок, але вона може впливати на музичні здібності та схильність до ритму. Дослідження виявили зв’язок між певними генами й такими рисами, як чуття ритму, абсолютний слух та здатність відчувати емоції від музики. Наприклад, дослідження ДНК Бетховена показало, що він мав низьку генетичну схильність до синхронізації ритму, що демонструє, що генетика — це лише частина пазла, й особисті зусилля та середовище є не менш важливими.

Музика, яку ми слухаємо в дитинстві, формує первинні нейронні зв’язки в нашому мозку, що впливають на наше майбутнє сприйняття. Діти часто переймають музичні смаки батьків, оскільки вони є основним джерелом звуків у ранньому віці. Це може бути класична музика, яка грає вдома, пісні, які співають батьки, або радіостанція, яку вони слухають у машині. Ці ранні враження закладають основу для того, що ми будемо вважати «рідною» і приємною музикою.

У підлітковому віці музика стає важливим інструментом для соціальної ідентифікації. Наші музичні уподобання тісно пов’язані з колом друзів та однолітків. Ми часто слухаємо те, що популярно в нашій групі, щоб відчувати приналежність і знаходити спільні теми для розмови. Вибір певного жанру може бути символом приналежності до певної субкультури.

Культура, у якій ми живемо, визначає, які музичні жанри та інструменти є поширеними, а що вважається «правильною» або «гарною» музикою. Наше культурне середовище формує наші очікування щодо мелодії, гармонії та ритму. Наприклад, у західній культурі часто використовується мажорний та мінорний лад, які асоціюються з певними емоціями. Дослідження з племенами, ізольованими від західної музики, показують, що їхнє сприйняття дисонансу та консонансу значно відрізняється, оскільки їх мозок навчений іншим музичним структурам. Цей фактор підкреслює, що музика — це не лише універсальна мова, але й культурно обумовлений досвід.

Наш музичний смак тісно пов’язаний з особистісними рисами, які вивчаються в психології. Наприклад, люди з високим рівнем відкритості до досвіду часто обирають складні та різноманітні жанри, такі, як джаз, класика чи інді-музика. Екстраверти зазвичай віддають перевагу енергійній та ритмічній музиці, наприклад, поп, хіп-хоп або танцювальним трекам. Люди з високим рівнем нейротизму можуть надавати перевагу сумній або емоційно насиченій музиці, яка допомагає їм обробляти та виражати власні почуття.

У сучасному світі, насиченому технологіями, спосіб, у який ми відкриваємо для себе музику, кардинально змінився. Якщо раніше ми залежали від радіо, телебачення чи касет від друзів, то зараз ключову роль у формуванні наших уподобань відіграють стрімінгові сервіси та соціальні мережі.

Spotify, Apple Music та YouTube — це потужні інструменти, які активно впливають на наш смак. Їхні алгоритми аналізують кожен наш крок: що ми слухаємо, що додаємо в плейлісти, а що пропускаємо. На основі цих даних вони пропонують нам схожих виконавців і треки. Це створює так звану «бульбашку фільтрів»: Ми постійно бачимо контент, що підтверджує наші існуючі уподобання, і рідко виходимо за їх межі. Це зручно, адже ми завжди знаходимо щось, що нам подобається, але водночас це обмежує нашу можливість відкривати нові, неочікувані жанри.

TikTok та Instagram стали новими «радіостанціями». Короткі відео з популярними треками за лічені години роблять пісню вірусною, незалежно від її комерційного успіху. Смак формується не просто під впливом самої пісні, а й під впливом контексту, у якому вона використовується (наприклад, для тренду чи мему). Це змінює психологію споживання музики: ми частіше споживаємо окремі «вірусні» треки замість цілих альбомів, а музика стає частиною візуального контенту, що значно впливає на її сприйняття.

Завдяки доступності інструментів для створення музики та глобальній співпраці ми бачимо бум гібридних жанрів — поєднання електроніки з фолком чи хіп-хопу з джазом. Це показує, що наші смаки стають більш еклектичними.