Слово «ностальгія» походить із грецької мови: nostos — повернення додому, і algos — біль. Спочатку воно описувало сум за рідним краєм у мандрівників чи солдатів. Сьогодні ми вживаємо його ширше — як теплий і водночас трохи сумний спогад про минуле.
У кожного бувають моменти, коли стара пісня з дитинства пробирає до мурашок, запах маминих парфумів переносить на десятки років назад, старе фото викликає хвилю тепла. Це і є ностальгія — почуття, яке одночасно ранить і лікує.
Але чому ми так любимо згадувати минуле? Чому іноді хочеться повернутися «туди», навіть якщо в теперішньому все добре? Давай розберемося.
Психологія ностальгії
З психологічного погляду ностальгія має важливу функцію. Коли ми згадуємо щасливі моменти, мозок активує ділянки, пов’язані із системою винагороди, і виділяє так звані «гормони щастя» — дофамін і серотонін. Саме тому спогади здатні підняти настрій і навіть знизити рівень стресу. Крім того, у періоди нестабільності і криз люди особливо часто звертаються до минулого, адже воно видається зрозумілим і безпечним. Спогади допомагають усвідомити, ким ми були й ким стали.
Ностальгія в культурі та медіа
Сьогодні ностальгія відчутно проявляється в моді, де відроджуються стилі 90-х і навіть початку 2000-х, у музиці, де старі хіти повертаються у вигляді реміксів або вдруге стають популярними завдяки соціальним мережам, у кіно, де Голлівуд активно створює ремейки знакових фільмів, аби викликати в глядачів знайоме емоційне відчуття. Самі соцмережі підживлюють ностальгію, регулярно пропонуючи нам спогади кількарічної давності. Бренди також охоче користуються цим інструментом: вони повертають ретро-дизайни упаковок, випускають «класичні» колекції чи продукти, пов’язані з дитячими спогадами цільової аудиторії. Усе це працює, адже ми купуємо не лише річ чи послугу, а й емоцію, яка нагадує нам про часи, коли все було простішим і безпечнішим.
Вплив на сучасність
Вплив ностальгії виходить далеко за межі маркетингу. Вона активно присутня в мистецтві, адже митці часто звертаються до минулого як до універсального коду, зрозумілого для всіх. Вона має терапевтичне значення, бо численні дослідження доводять, що люди, які дозволяють собі іноді занурюватися в минуле, легше долають відчуття самотності та мають менший ризик депресивних станів.
Ностальгія під час війни
У мирному житті ностальгія асоціюється з теплими дрібницями, а у воєнний час це почуття стає набагато глибшим і трагічнішим.
Для багатьох українців слово «дім» сьогодні звучить як щось примарне. Одні вимушені покинути його, рятуючись від вибухів, інші втратили назавжди — у полум’ї чи під уламками. І тоді ностальгія стає не просто згадкою про безтурботне дитинство чи юність, а болем за тим, що зруйновано. Це туга за втраченим домом, за містом, яке розбомбили, за подвір’ям, де більше не чути сміху дітей. Це біль за рідними місцями, до яких неможливо повернутися, бо вони або зруйновані, або окуповані. Людина зберігає в пам’яті запах свого дому, розташування вулиць, знайомі обличчя сусідів — усе те, що раптово стало недосяжним.
Людина прокидається в чужій кімнаті, на чужій вулиці, і ловить себе на тому, що все навколо здається тимчасовим, наче декорація, а справжнє життя залишилося там, де вже немає безпеки.
Ностальгія у воєнних реаліях відчувається по-іншому: вона змішує ніжність і втрату, тепло й гострий біль. Вона виглядає як фото на екрані телефону, яке хочеться дивитися знову і знову, щоби бодай подумки повернутися у звичне життя. Це може бути звичка говорити «вдома», навіть якщо дім зруйнований. Це сльози на очах від старої пісні, яка раніше звучала просто фоном, а тепер нагадує про довоєнний час, коли все було «нормально».
