Мурашіння — це особлива форма гігієнічної поведінки птахів, під час якої вони навмисно контактують із мурахами. У міжнародній науковій літературі це явище називають anting (від англійського ant — «мураха»).
Під час мурашіння птах або бере мурах у дзьоб і проводить ними по пір'ю, або просто сідає чи лягає на мурашник, дозволяючи комахам самостійно повзати по тілу. Науковці називають ці два варіанти активним і пасивним мурашінням.
Ця поведінка зовсім не є випадковою. Вона спостерігається більш ніж у 200 видів птахів майже на всіх континентах. Мурашіння описане у дроздів, шпаків, ворон, сойок, дятлів, горобців, сорок, пересмішників, американських сойок та багатьох інших видів.
Попри десятиліття досліджень, вчені досі не можуть остаточно відповісти, навіщо птахи це роблять. Існує кілька переконливих гіпотез, кожна з яких пояснює лише частину спостережень. Саме тому мурашіння й сьогодні залишається однією з найцікавіших загадок поведінки птахів.
Зацікавило дослідників і те, що так поводяться не лише дикі птахи. Подібну поведінку неодноразово спостерігали й у папуг, воронів та інших птахів, які живуть у неволі. Якщо поруч немає мурах, вони іноді намагаються використовувати інші предмети або навіть ароматичні рослини, що свідчить про складність цього інстинкту, а не про випадкову реакцію на комах.
Навіщо птахи займаються мурашінням
Незважаючи на те що мурашіння описали ще понад століття тому, єдиної відповіді, навіщо воно потрібне, досі немає. Біологи вважають, що така поведінка може виконувати одразу кілька функцій. Різні види птахів, а іноді навіть одна й та сама особина, можуть використовувати мурашіння з різною метою залежно від пори року, стану оперення або кількості паразитів.
Саме тому сьогодні в наукових роботах говорять не про одну правильну теорію, а про кілька найбільш імовірних пояснень.
блакитна сойка
Боротьба з паразитами
Найпоширеніша гіпотеза пов'язана з доглядом за оперенням.
Більшість мурах, яких використовують птахи, належать до родини Formicinae. Захищаючись, вони виділяють мурашину кислоту — речовину, що має антимікробні та інсектицидні властивості. При контакті з пір'ям ця кислота потенційно може відлякувати або навіть знищувати дрібних паразитів:
пухоїдів;
пір'яних кліщів;
вошей та інших ектопаразитів.
Деякі лабораторні експерименти підтверджують, що мурашина кислота дійсно негативно впливає на окремих паразитів. Водночас польові дослідження не завжди показують однаково виражений ефект, тому ця гіпотеза поки що не вважається остаточно доведеною.
Догляд за пір'ям
Інша версія полягає в тому, що кислота допомагає підтримувати оперення в належному стані.
Пір'я поступово забруднюється жиром, залишками шкіри, пилом, грибками та бактеріями. Контакт із мурашиною кислотою може частково пригнічувати розвиток мікроорганізмів і сприяти очищенню поверхні пера.
Це особливо важливо для птахів, адже навіть незначне погіршення стану оперення впливає на теплоізоляцію, водовідштовхувальні властивості та здатність літати.
Полегшення линяння
Деякі орнітологи припускають, що мурашіння може допомагати під час линяння.
Коли старе пір'я змінюється новим, шкіра нерідко свербить, а нові пера залишаються вкритими тонкими кератиновими оболонками. Контакт із мурахами або їхньою кислотою може частково зменшувати подразнення або стимулювати чищення нових пер.
Прямих доказів цієї теорії небагато, але цікаво, що у частини видів мурашіння дійсно частіше спостерігається саме в період линяння.
Підготовка мурах до поїдання
Існує ще одна цікава гіпотеза, яка пояснює активне мурашіння.
Перед тим як з'їсти мураху, деякі птахи кілька разів стискають її дзьобом або труть об землю чи пір'я. У результаті комаха випускає майже всю мурашину кислоту, яка має різкий смак.
Таким чином птах ніби «розряджає» захисний механізм мурахи, після чого її значно легше проковтнути.
Саме тому іноді буває непросто визначити, чи птах займається мурашінням заради догляду за оперенням, чи просто "готує" собі їжу. У деяких випадках ці дві форми поведінки можуть навіть поєднуватися.
Можливо, правильна відповідь не одна
Сьогодні більшість дослідників схиляється до думки, що мурашіння не має якоїсь однієї універсальної функції.
Найімовірніше, ця поведінка сформувалася як багатофункціональний спосіб догляду за тілом. Вона може одночасно допомагати контролювати паразитів, підтримувати чистоту оперення, полегшувати линяння, а інколи ще й робити мурах безпечнішими для споживання.
Саме тому навіть після десятків наукових досліджень мурашіння залишається одним із найцікавіших і найзагадковіших прикладів поведінки птахів.
Активне та пасивне мурашіння
Орнітологи розрізняють два основні типи мурашіння: активне та пасивне. Вони відрізняються способом взаємодії птаха з мурахами, хоча мета такої поведінки, ймовірно, однакова.
Активне мурашіння
Активне мурашіння (active anting) є найбільш відомою формою цієї поведінки.
У цьому випадку птах сам бере живу мураху дзьобом і починає проводити нею по своєму оперенню. Найчастіше він обробляє ті ділянки, до яких важко дістатися під час звичайного чищення:
нижню сторону крил;
хвіст;
спину;
плечі;
ділянку біля основи шиї.
Іноді птах використовує одразу кілька мурах, по черзі підбираючи їх із землі. Якщо комаха перестає виділяти мурашину кислоту або гине, птах може її викинути або проковтнути та взяти наступну.
З боку складається враження, ніби птах дуже ретельно «розчісує» себе живими мурахами.
Саме активне мурашіння найкраще підтримує гіпотезу про використання мурашиної кислоти для догляду за пір'ям.
Пасивне мурашіння
Під час пасивного мурашіння (passive anting) усе відбувається інакше.
Птах знаходить мурашник або місце, де активно пересуваються мурахи, після чого сідає або навіть лягає просто на нього. Він широко розправляє крила, опускає хвіст, іноді нахиляє голову та завмирає на кілька хвилин.
У цей час мурахи самі повзають по тілу птаха, потрапляючи між пера. Захищаючись від несподіваного «гіганта», вони виділяють мурашину кислоту.
Птах майже не рухається і лише зрідка трохи змінює положення тіла, щоб мурахи могли дістатися різних ділянок оперення.
Для стороннього спостерігача така поза може виглядати дивно або навіть насторожувати, але насправді це цілком нормальна поведінка.
Який спосіб трапляється частіше
Однозначної відповіді немає.
У різних видів птахів переважають різні варіанти. Деякі майже завжди використовують активне мурашіння, тоді як інші значно частіше практикують пасивне.
Іноді один і той самий птах може застосовувати обидва способи залежно від ситуації. Наприклад, якщо поруч є великий мурашник, він може скористатися пасивним мурашінням. Якщо ж мурах небагато, їх зручніше підбирати по одній.
Цікаво, що в окремих випадках птахи використовують не лише мурах. Дослідники описували схожу поведінку із багатоніжками, жуками, гусінню та навіть ароматними рослинами. Проте саме мурахи залишаються найпоширенішими «помічниками» під час цієї незвичайної процедури догляду за оперенням.
Чому птахи використовують саме мурах
На перший погляд може здатися дивним, що птахи обрали саме мурах, адже навколо є безліч інших комах. Проте справа, ймовірно, полягає не в самих мурахах, а в їхніх захисних речовинах.
Більшість видів, які беруть участь у мурашінні, належать до підродини Formicinae. У разі небезпеки вони не жалять, а розпилюють або виділяють мурашину кислоту. Саме ця речовина вважається головною причиною, чому птахи проявляють до них таку незвичну цікавість.
Водночас далеко не всі мурахи підходять для мурашіння. Орнітологи помітили, що птахи часто ігнорують види, які захищаються переважно сильними укусами або мають інший тип хімічного захисту. Це свідчить про те, що вони не випадково обирають будь-яких мурах, а певною мірою «віддають перевагу» тим, які виділяють потрібні речовини.
Ще один цікавий факт полягає в тому, що деякі птахи перед використанням стискають мураху дзьобом. Так вони змушують її випустити більшу частину мурашиної кислоти ще до того, як почнуть проводити нею по пір'ю або проковтнуть її.
Така вибірковість ще раз свідчить, що мурашіння — це не випадкова гра з комахами, а складна поведінка, яка сформувалася в процесі еволюції. Хоча всі її функції досі остаточно не з'ясовані, птахи явно отримують від цієї процедури певну користь.
Які птахи займаються мурашінням
Мурашіння не є поведінкою одного чи двох видів. На сьогодні його описано більш ніж у 200 видів птахів, а нові спостереження продовжують з'являтися. Найчастіше його фіксують у співочих птахів (горобцеподібних), але не тільки.
Цікаво, що ця поведінка виникла у видів, які не є близькими родичами. Це означає, що мурашіння, ймовірно, не успадковане від спільного предка, а незалежно сформувалося в різних еволюційних лініях як корисний спосіб догляду за оперенням.
Птахи, у яких найчастіше спостерігають мурашіння
До видів, для яких мурашіння добре задокументоване, належать:
дрозди;
шпаки;
сойки;
ворони;
галки;
сороки;
пересмішники;
омелюхи;
чорні дрозди;
малинівки;
дятли;
деякі види голубів;
окремі види горобців.
Особливо добре цю поведінку вивчено у представників родини воронових. Сойки, ворони та сороки не лише регулярно використовують мурах, а й демонструють дуже різноманітні способи мурашіння — як активні, так і пасивні.
Чи займаються мурашінням папуги
Так. Хоча папуги не є найвідомішими «шанувальниками» мурах, таку поведінку неодноразово спостерігали як у дикій природі, так і в неволі.
Деякі папуги підбирають мурах дзьобом і проводять ними по пір'ю, інші використовують замість них ароматичне листя, квіти або навіть цитрусову шкірку. Через це дослідники припускають, що для окремих видів важливими можуть бути не лише самі мурахи, а й певні хімічні речовини, які вони виділяють.
Втім, використання рослин не вважається класичним мурашінням — це окремий різновид так званої самообробки рослинними матеріалами (self-anointing), хоча принцип поведінки дуже схожий.
Чи можна побачити мурашіння в Україні
Так, хоча це непросто.
В Україні трапляється чимало видів птахів, для яких мурашіння описане в інших країнах Європи. Насамперед це:
шпак звичайний;
чорний дрізд;
співочий дрізд;
сойка;
сіра ворона;
сорока;
галка;
великий строкатий дятел.
Однак побачити сам процес досить складно. Мурашіння триває недовго, а птахи зазвичай займаються ним у спокійних місцях, де їх ніхто не турбує.
Саме тому більшість людей ніколи не помічає цієї поведінки, хоча вона може відбуватися буквально в міському парку або лісі неподалік.
Інші способи гігієни у птахів
Мурашіння — лише одна з багатьох процедур догляду за тілом. Насправді птахи витрачають на підтримання оперення значну частину дня, адже від його стану залежить здатність літати, зберігати тепло та залишатися здоровими.
Птах акуратно перебирає кожне перо дзьобом, очищає його від пилу, вирівнює борідки та видаляє дрібні забруднення. Під час цього він також розподіляє по пір'ю секрет куприкової залози — жироподібну речовину, яка допомагає підтримувати еластичність пера та покращує його водовідштовхувальні властивості.
Саме цій процедурі більшість птахів присвячує найбільше часу.
Купання у воді
Багато видів регулярно купаються в калюжах, струмках, озерах або навіть у краплях роси.
Вода допомагає змити пил, залишки бруду та частину паразитів. Після купання птах ретельно сушить і знову розправляє пір'я за допомогою дзьоба.
Пилові ванни
Не всі знають, що для багатьох птахів пил не менш корисний за воду.
Горобці, перепели, куріпки, фазани та чимало інших видів спеціально качаються в сухому ґрунті або піску. Дрібні частинки проникають між пера, поглинають надлишок жиру та допомагають позбавлятися деяких паразитів.
Після такої процедури птах енергійно струшує оперення, викидаючи пил разом із забрудненнями.
Сонячні ванни
Ще одна незвична поведінка — сонячні ванни (sunning).
Птах сідає на добре освітлене місце, розправляє крила, піднімає пір'я та завмирає на кілька хвилин. Довгий час вважалося, що сонячне тепло допомагає боротися з паразитами, хоча сучасні дослідження показують, що ця поведінка, ймовірно, має одразу кілька функцій: догляд за пір'ям, терморегуляцію та навіть стимуляцію вироблення вітаміну D на поверхні секрету куприкової залози.
Використання рослин
У деяких видів описано ще одну цікаву форму догляду за тілом.
Птахи натирають пір'я ароматичними листками, квітами або іншими рослинами, що містять ефірні олії. Вважається, що ці речовини можуть допомагати відлякувати паразитів або пригнічувати розвиток бактерій і грибків.
Таку поведінку спостерігали, зокрема, у деяких папуг, шпаків, воронових та інших видів.
Усе це показує, наскільки складною є система гігієни у птахів. Мурашіння — лише один із її елементів, хоча й, без сумніву, один із найдивовижніших.
