Якби ви жили в XIX столітті й захотіли зробити фото, вам довелося б витратити чимало часу та зусиль. Перші фотокамери працювали на скляних пластинах, були громіздкими, складними у використанні й вимагали майже лабораторних умов для проявлення зображень. Але все змінилося, коли з’явився перший плівковий фотоапарат.

1888 рік став революційним у фотографії завдяки американському винахіднику Джорджу Істмену. Саме він створив перший комерційний плівковий фотоапарат, який отримав назву Kodak. Головна інновація полягала в тому, що замість важких і крихких скляних пластин у ньому використовувалася рулонна фотоплівка. Це зробило фотографію доступною не лише для професіоналів, а й для звичайних людей.

Перший Kodak мав простий принцип роботи: користувач купував камеру вже заряджену плівкою на 100 кадрів. Після використання її треба було відправити на фабрику Kodak, де проявляли плівку, друкували фото і заряджали нову плівку. Гасло компанії було простим і зрозумілим: "Ви натискаєте кнопку – ми робимо все інше".

До появи Kodak фотографи використовували методи дагеротипії та колодієвого процесу, що вимагали значного часу для створення зображення. У 1871 році Річард Ліч Меддокс розробив сухі фотопластини, що значно полегшило процес, але справжній прорив стався завдяки винаходу фотоплівки.

У 1885 році Істмен почав експерименти зі створення рулонної плівки на паперовій основі, а у 1889 році він удосконалив її, зробивши на основі нітроцелюлози. Це стало початком епохи плівкової фотографії.

Винахід Kodak започаткував масову фотографію. Якщо раніше фото було розкішшю, доступною лише багатіям або професіоналам, то тепер камеру міг купити кожен. У XX столітті розвиток фототехніки привів до появи компактних моделей, таких як легендарна Leica (1925) та масові Kodak Brownie, які закріпили популярність плівкової фотографії.