Сільське господарство як вид економічної діяльності
Значення сільського господарства для економіки та суспільства в цілому
- Забезпечення продовольчої безпеки країни та вплив на здоров’я населення
- Внесок у ВВП та експортний потенціал країни
- Розвиток економіки на місцевому та регіональному рівнях
- Забезпечення робочими місцями значної частини населення
- Забезпечення сировинної бази для промислового виробництва
Особливості сільського господарства як виду економічної діяльності
1. Засобами виробництва є живі організми — рослини і тварини, які розвиваються згідно з біологічними законами. Тому в сільському господарстві дія економічних законів тісно переплітається з дією природних законів (одна з особливостей — сезонність).
2. Головним засобом виробництва є земля на відміну від інших видів діяльності, у яких земля є просторовим операційним базисом.
3. Аграрні підприємства працюють в умовах ризику та невизначеності.
4. Виробництво в аграрних підприємствах діє на значній території тому пов’язане з великим обсягом перевезень техніки, матеріалів (насіння, пальне, добрива), готової продукції.
Відповідно до КВЕД, сільське господарство — використання рослинних і тваринних природних ресурсів, у тому числі діяльність із вирощування сільськогосподарських культур, вирощування та розведення сільськогосподарських тварин на фермах або в природному середовищі.
Це найдавніший вид економічної діяльності, що ознаменував трансформацію людини — біологічного виду в активного суб’єкта економічної діяльності. Це галузь, яка завжди буде в структурі економіки.
Чинники розміщення сільського господарства
Природно-географічні: земля, тепло, волога.
Суспільно-географічні: освоєність сільськогосподарських угідь, їхня якість; розселення населення; рівень інтенсивності сільського господарства; рівень розвитку, структура й характер розміщення промисловості, рівень розвитку транспорту.
Економічні: Науково-технічний прогрес, ринкова кон’юнктура, рівень розвитку ринкових відносин, обсяг інвестування, зміни у формах власності на землю тощо.
Сучасні моделі розвитку сільськогосподарського виробництва
Сучасні моделі розвитку с/г виробництва можна розділити на два основних підходи: продуктивізм та постпродуктивізм.
Продуктивізм:
Продуктивізм орієнтований на збільшення продуктивності сільськогосподарського виробництва шляхом інтенсифікації, концентрації та спеціалізації.
Основні характеристики цього підходу включають:
- Інтенсивне використання землі, праці, капіталу та інших ресурсів для досягнення високої продуктивності.
- Концентрація виробництва великих обсягів продукції на обмеженій території.
- Спеціалізація на вирощуванні обмеженого асортименту культур або вирощуванні конкретної культури з високим комерційним потенціалом.
- Використання новітніх технологій, генетично модифікованих організмів, агрохімічних засобів та інноваційних методів управління.
Постпродуктивізм:
Постпродуктивізм спрямований на забезпечення сталого розвитку сільськогосподарського сектору шляхом екстенсифікації, диверсифікації та деконцентрації.
Основні аспекти постпродуктивізму включають:
- Екстенсивне використання землі та інших природних ресурсів із максимальним збереженням екосистем.
- Диверсифікація сільськогосподарського виробництва шляхом розвитку різноманітних видів діяльності, таких, як розведення тварин, вирощування органічних продуктів, агроекотуризм тощо.
- Деконцентрація виробництва внаслідок розвитку малих та середніх сільськогосподарських підприємств, сприяння розподіленню влади та власності в сільському секторі.
- Використання екологічно чистих методів виробництва, врахування принципів сталого розвитку та збереження біорізноманіття.
Загальносвітові тенденції розміщення сільського господарства у світі
Загальносвітові тенденції:
- підвищення продуктивності праці у с/г виробництві, що супроводжується механізацією та хімізацією с/г;
- вплив урбанізації на сільськогосподарську спеціалізацію найбільш урбанізованих регіонів світу;
- зростання негативного впливу с/г на навколишнє середовище;
- збільшення частки с/г земель під генно-модифікованими культурами;
- збільшення частки с/г земель під органічним землеробством.
Тенденції
- Урбанізація
Наслідком урбанізації стає підвищений попит на швидкопсувні і високотоварні культури місцевого виробництва, такі як овочі, від продажу, яких фермери можуть отримати дохід, який залежить від попиту на продукцію серед городян. По мірі збільшення обсягів міської агломерації можуть збільшуватися і площі, які виділяються під приміське садівництво й міське сільське господарство.
- Значний негативний вплив на довкілля. У сільському господарстві в якості посівних площ використовуються 11 % поверхні суші у світі, і воно є користувачем 70 % усієї прісної води. З розширенням площі ріллі пов’язано майже 80 % випадків зведення лісів у світі.
- У світі спостерігається чітка тенденція до збільшення площі сільськогосподарських угідь, відведених для вирощування генно-модифікованих культур.
Найбільші площі таких угідь сконцентровані у 22 країнах, зокрема, Аргентині, Бразилії, Китаї та Індії.
Основна мета — підвищення стійкості до хвороб і гербіцидів.
- Міське сільське господарство (фермерство) забезпечує міста свіжою їжею, створює робочі місця, переробляє міські відходи, створює зелені насадження та посилює стійкість міст до змін клімату.