Територіальна структура господарства
Зміст дописунатисність на посилання, щоб перейти до потрібного місця
Територіальна структура господарства — це співвідношення між просторовими елементами господарства, які виконують певну функцію в розвитку економіко-географічного утворення і виражають регіональні пропорції та стан територіального поділу праціЕкономічний рельєф території, що це таке?Форми територіальної структури господарстваАналіз територіальної структури економікиКласифікація елементів територіальної структуриКласифікація елементів територіальної структури за різними ознакамиКонцепція опроного каркасу територіїТериторіально-структурні процеси
Територіальна структура господарства — це співвідношення між просторовими елементами господарства, які виконують певну функцію в розвитку економіко-географічного утворення і виражають регіональні пропорції та стан територіального поділу праці
(за Я. Олійником, А. Степаненком, А. Голіковим)
Стійкі, типово повторювані поєднання територіальних відношень утворюють елементи територіальної структури.
Теоретичні основи виділення елементів територіальної структури розробляли М. Барановський, Г. Лаппо, І. Маєрйойз та ін.
Економічний рельєф території, що це таке?
«Економічний рельєф» відображає різну величину економічних потенціалів господарських об’єктів.
Економічні лінії (транспортні магістралі, лінії електропередач, морські шляхи) у поєднанні з господарськими вузлами й потужними багатогалузевими концентраціями (містами), утворюють опорний економічний каркас країни.
Форми територіальної структури господарства
- Інтегрально-просторова (на основі аналізу всіх галузей господарства)
- територіально-галузева (на основі вивчення особливостей розміщення підприємств однієї галузі)
- лінійно-мереживна (являє собою єдність економічних центрів та вісей розвитку)
Аналіз територіальної структури економіки
1. За адміністративно-територіальними об’єднаннями (АТО) різного рівня — для цілей регіональної економічної політики
Переваги підходу — наявність порівнюваної інформаційної бази
Недоліки — спрощене бачення просторових аспектів розвитку
2. За виділеними відносно цілісними територіальними одиницями — елементами територіальної структури (ТС) — при проведенні наукових досліджень
Приклади елементів ТС: район, вузол, центр, агломерація
Переваги підходу — краще підходять для вивчення функцій і зв’язків у межах території
Недоліки — суб’єктивність при виділенні; динамічність
Класифікація елементів територіальної структури
- точкові (пункти, центри, зосереджені вузли);
- вузлові (роззосереджені вузли, агломерації);
- ареальні (дискретні утворення): мікрорайони, мезорайони, райони та зони;
- регіональні (континуальні елементи): мікрорайони першогоі другого порядку, мезо- та макрорайони.
Класифікація елементів територіальної структури за різними ознаками
1. За ступенем складності
- Прості
- Складні
2. За ієрархічною впорядкованістю
- Первинні (симплекси)
- Територіальні підсистеми
- Територіальні системи
3. За розвиненістю функцій
- Однофункціональні
- Багатофункціональні
- Інтегральні
Концепція опроного каркасу території
Опорний каркас — активна інтегральна частина територіальної структури району у вигляді взаємообумовленого поєднання господарських центрів і ліній.
Концепція опорного каркасу території — це підхід до планування та організації розвитку території, який передбачає створення мережі головних і вторинних об’єктів, що формують структуру і функціональну організацію цієї території. Основною ідеєю є створення «каркасу» або основи, яка підтримує і сприяє розвитку інших елементів на території.
Основні принципи концепції опорного каркасу території включають:
- Головні центри: Це ключові пункти на території, які мають стратегічне значення для розвитку. Вони можуть бути великими містами, індустріальними комплексами або центрами транспортних вузлів.
- Транспортні магістралі: Опорний каркас включає мережу транспортних магістралей, які забезпечують зв’язок між головними центрами та вторинними об’єктами.
- Енергетична та комунікаційна інфраструктура: Для забезпечення ефективності функціонування опорного каркасу потрібна надійна інфраструктура, яка включає електропостачання, водопостачання, каналізацію та зв’язок.
- Вторинні центри та регіональні об’єкти: Поза головними центрами опорний каркас включає в себе також вторинні центри, які сприяють розвитку території на регіональному рівні.
- Стратегічне планування: Розробка опорного каркасу потребує стратегічного планування та координації дій між різними зацікавленими сторонами, включаючи владу, бізнес та громадські організації.
Територіально-структурні процеси
- Диференціювання — інтегрування:
Цей процес відображає розвиток різноманітності економічних, соціальних та культурних характеристик різних територій. Це, може, бути супроводжене інтеграцією, коли різні регіони об’єднуються для спільного розвитку і співпраці.
- Концентрування — деконцентрування: Концентрування вказує на зосередження певних господарських, соціальних або інфраструктурних об’єктів в обмеженому просторі, тоді, як деконцентрування означає їхню розподіленість на більш широкій території. Ці процеси можуть відбуватися залежно від економічних та соціальних чинників.
- Стягування — дифузія:
Стягування відбувається, коли люди та ресурси притягуються до певних центрів або областей, тоді, як дифузія відображає розподіл населення та ресурсів від центральних областей до менш розвинених територій.
- Агломерування — деагломерування:
Агломерування описує зосередження різноманітних економічних діяльностей та підприємств у великих містах або промислових центрах, тоді, як деагломерування відбувається при перерозподілі цих функцій до менших міст або регіонів.
- Поляризація — вирівнювання:
Поляризація відображає різницю в розвитку та рівні життя між різними регіонами або групами населення, тоді, як вирівнювання спрямоване на зменшення цих різниць шляхом сприяння розвитку менш розвинених територій.
Категорії: Архітектура та урбаністикаОсвіта
🤖 Категорії підібрані ШІ: Історія