«Chigi» в архітектурі
Зміст дописунатисність на посилання, щоб перейти до потрібного місця
Chigi — роздвоєні наконечники, які зустрічаються в японській синтоїстський архітектурі. Chigi виникли ще до буддійського впливу та є архітектурним елементом, характерним для Японії.
Вони є важливим естетичним аспектом синтоїстських храмів, де їх часто поєднують з Katsuogi, іншим типом орнаменту на даху. Сьогодні Chigi та Katsuogi використовуються виключно на синтоїстських будівлях і відрізняють їх від інших релігійних споруд, таких, як буддистські храми в Японії.
Походження «Chigi»
Вважається, що chigi використовувалися на японських будівлях, починаючи з 1 століття нашої ери.
Еволюційне походження chigi невідоме. Одна з теорій полягає в тому, що вони просто з’єднали між собою дошки, які залишилися нерозрізаними.
Інша полягає в тому, що вони були частиною опорної системи, закріпленої на землі для стабілізації даху.
Ще одна теорія припускає, що вони використовувалися, щоб «затиснути» та утримувати солом’яну покрівлю. Докази цього можна побачити в мінках (народних будинках, побудованих в одному з кількох традиційних японських будівельних стилів), або звичайних традиційних будинках, де дві зчеплені деревини часто зустрічаються на фронтонах даху.
Однак єдиним достовірним фактом є те, що спочатку chigi були робочою частиною конструкції, але з удосконаленням техніки будівництва їхня функція була втрачена, і їх залишили як прикраси.
Chigi, ймовірно, прикрашали, лише будинки та склади могутніх родин, а більше прикрас означало вищий ранг. Ця традиція збереглася до відносно недавнього часу. У 17–19 століттях правовий кодекс диктував, скільки chigi дозволено на дахах будівель відповідно до соціального статусу власника. Сьогодні чігі зустрічаються, лише на синтоїстських храмах.
Де і як використовується «Chigi»
Chigi можна вмонтувати безпосередньо в дах, як частину конструкції або просто прикріпити та перехрестити на фронтоні, як прикрасу. Вважається, що перший метод більше нагадує свій оригінальний дизайн і все ще використовується в старих методах будівництва, таких як сінмей-зукурі, касуга-зукурі та тайся-зукурі. Chigi, які не вбудовані в будівлю, перехрещуються, а іноді зрізаються з невеликим вигином. Хоча chigi переважно розміщують, лише на кінцях даху, цей метод дає змогу іноді розміщувати їх також посередині.
Більш вишукані chigi, такі як у храмі Ісе, вирізані одним або двома каза-анами (kaza-ana), або «прорізами для вітру», і третім відкритим розрізом на кінчику, що надає йому роздвоєного вигляду. Золоті металеві покриття служать як захисними, так і декоративними цілями.
Загалом, зараз «Chigi» є виключно декоративним елементом на синтоїстських храмах, але на будинках ми також можемо зустріти його. «Chigi» є прикрасою, що символізує різноманітні аспекти японської культури та вірувань і передає традиційний стиль та спадщину архітектуру в Японії.
Категорії: Архітектура та урбаністикаОсвіта