У сучасному світі, кожен із нас є творцем та глядачем власного реаліті-шоу, неминуче виникає відчуття, що інші проживають більш насичене життя. Це почуття, відоме в психології як Синдром втрачених можливостей (FOMO), є наслідком складної взаємодії між соціальними медіа, нейробіологічними процесами та суспільними очікуваннями.
FOMO (Fear of Missing Out) визначається як стійка тривога, яка виникає через думку, що інші можуть переживати захоплюючий, важливий або унікальний досвід, тоді як ви відсутні. Цей стан є прямим наслідком кількох психологічних механізмів:
- Згідно з теорією соціального порівняння Леона Фестінгера, люди мають вроджену схильність оцінювати свої здібності та переконання, порівнюючи їх з іншими. Соціальні мережі надають необмежену кількість об’єктів для цього порівняння, але з одним важливим нюансом: ми порівнюємо своє «реальне» життя з ідеалізованим «фасадом», який виставляють інші.
- Теорія самовизначення — це теорія, яка стверджує, що для психологічного благополуччя людині необхідні три базові потреби: автономія, компетентність та спорідненість. FOMO підриває всі три. Постійний страх щось пропустити зменшує відчуття автономії, ілюзія чужого успіху змушує сумніватися у власній компетентності, а ідеалізовані картинки викликають почуття соціальної ізоляції.
- З нейробіологічної точки зору, соціальні мережі працюють за принципом інтервального підкріплення. Коли ми бачимо нове сповіщення або вподобайку, мозок виділяє дофамін, що викликає відчуття задоволення. Цей процес формує поведінкову залежність. Страх пропустити новий «дофаміновий стимул» є ключовим компонентом FOMO.
Цей допис поки що не має жодних доповнень від автора/ки.
