Ідеальний світ у нас в голові: Розуміння ескапізму

Ескапізм — це психологічний механізм, який полягає у свідомому або підсвідомому прагненні людини відсторонитися від реальних проблем, обов’язків чи негативних емоцій. Це втеча від дійсності, яка може проявлятися в різних формах — від нешкідливих хобі до деструктивних залежностей.

Ескапізм дозволяє тимчасово перенестися в інший, більш приємний або керований світ, щоб уникнути стресу. Однак, якщо він стає єдиним способом реагування на труднощі, він може стати проблемою.

Термін походить від англійського слова «escape» — втеча. Його виникнення тісно пов’язане з критикою культури та суспільства наприкінці XIX — на початку XX століття.

Уперше поняття було використано в біографії поета Джона Кітса, щоб описати його прагнення зануритися у світ мистецтва й поезії, відсторонившись від жорстокої реальності. Однак термін набув широкого вжитку пізніше, разом із розвитком масової культури — кіно, радіо та дешевих книг. Соціологи й філософи почали обговорювати, як ці нові форми розваг впливають на суспільство, чи не є вони просто інструментом для втечі від реальності.

Сьогодні термін «ескапізм» використовується в різних сферах. У психології ескапізм розглядається як механізм психологічного захисту. Це спосіб, яким людина несвідомо уникає стресу, травм або проблем, занурюючись у приємнішу діяльність. Психологи вивчають, коли ескапізм є здоровим (як спосіб розслаблення) і коли стає патологією (як залежність).

Соціологи досліджують, як суспільні зміни можуть посилювати ескапізм у суспільстві. Наприклад, зростання популярності онлайн-ігор та соціальних мереж розглядається як форма масового ескапізму від реалій повсякденного життя.

Філософи обговорюють моральні аспекти ескапізму. Деякі вважають, що це природний механізм, який допомагає людині відпочити від життєвих труднощів, тоді як інші критикують його як відмову від відповідальності та відмову від активної участі в суспільному житті.

У мистецтві та літературі термін використовують для опису творів, які створюють уявні світи, що відрізняються від реальності. Наприклад, фентезі та наукова фантастика часто вважаються ескапістськими жанрами. Літературні критики аналізують, чи допомагає таке мистецтво розширити свідомість, чи просто відволікає від важливих проблем.

Види ескапізму можна класифікувати за тим, куди чи як людина тікає від дійсності. Основні його види можна розділити на позитивні та негативні.

Ці види є здоровими та допомагають відновити сили, не завдаючи шкоди життю.

Творчий ескапізм — це занурення у творчість: малювання, музика, письменництво, танці, рукоділля.

Інтелектуальний ескапізм — це втеча у світ знань: читання книг, вивчення мов, перегляд наукових документальних фільмів, розв’язання головоломок.

Фізичний ескапізм — це зміна оточення або активна діяльність, що допомагає відволіктися. Сюди входять подорожі, походи, спорт, йога.

Соціальний ескапізм — це занурення в соціальні взаємодії, що відрізняються від повсякденних. Наприклад, відвідування вечірок, спілкування з новими людьми.

Ці види стають залежністю та руйнують життя людини.

Хімічний ескапізм — це втеча за допомогою психоактивних речовин, таких як алкоголь, наркотики чи навіть надмірне споживання ліків. Це найнебезпечніший вид, оскільки він викликає залежність і має серйозні наслідки для здоров’я.

Цифровий ескапізм — це надмірне занурення у відеоігри, соціальні мережі, віртуальні світи чи Інтернет загалом.

Поведінковий ескапізм — це залежність від певної поведінки, що допомагає уникнути реальності. Наприклад, трудоголізм (коли людина тікає від проблем у сім’ї, занурюючись у роботу), шопоголізм (безконтрольні покупки) або лудоманія (азартні ігри).

Емоційний ескапізм — це постійний пошук нових стосунків, щоб уникнути вирішення проблем у наявних, або фантазування про ідеальне життя замість того, щоб його будувати.

Головна різниця між позитивним і негативним ескапізмом — це наслідки. Позитивний допомагає відновитися і повернутися до реальності з новими силами, тоді як негативний робить людину залежною та заважає жити повноцінно.

Філософи, соціологи та письменники по-різному трактували втечу від реальності.

У своїй праці «Утопія» (1516 р.) він створив ідеалізований, неіснуючий острів, де панує досконалий суспільний лад. Він писав її в епоху глибоких соціальних потрясінь та несправедливості в Англії. Його ідеалізований острів був прямим контрастом реаліям, де люди страждали від бідності та жорстоких законів.

У філософії Руссо ідея «повернення до природи» була реакцією на жорсткі соціальні норми та обмеження Просвітництва, які, на його думку, віддаляли людину від її справжньої сутності. Він вважав, що людство, розвиваючи цивілізацію, втратило свою природну невинність і щастя. Його заклик до життя, що не обтяжене соціальними умовностями, можна розглядати як філософську втечу від складнощів сучасного світу.

Концепція Маркса «релігії як опіуму для народу» виникла в контексті промислової революції, коли робітники жили в жахливих умовах. Він стверджував, що релігія служить для пригноблених мас засобом відволікання від їхніх страждань у реальному світі. Замість того, щоби боротися за свої права, люди шукають втіху в обіцянках потойбічного життя.

У романі-антиутопії «Прекрасний новий світ» (1932 р.) Хакслі зобразив суспільство, у якому люди свідомо вживають наркотик «сома» для втечі від емоцій та проблем. Це один із найвідоміших літературних прикладів ескапізму, що показує, як суспільство може використовувати штучні засоби для контролю над емоціями та уникнення конфліктів.

Історія показує, що люди завжди шукали способи відійти від жорстокості та проблем.