В Україні можна побачити чимало великих чорних птахів, але називати їх воронами — помилка. Найчастіше це граки, іноді — круки. Звична для нашої країни ворона має сірий тулуб, тому її так і називають — сірою.

Грак, крук і ворона справді схожі. Вони належать до родини воронових, вирізняються розвиненим інтелектом, мають подібний раціон і добре пристосовуються до життя поруч із людиною. Однак це різні птахи, яких можна розпізнати за забарвленням, формою дзьоба і хвоста, голосом та поведінкою.

До родини воронових належать не лише ворони, через спорідненість і схоже забарвлення їх нерідко плутають, особливо коли бачать здалеку.

За інформацією Національної академії наук України, у нашій країні зафіксовано сім видів воронових: сіру ворону, крука, грака, галку, сороку, сойку та горіхівку.

Чорна ворона теж існує як окремий вид, проте Україна не входить до її звичайного сучасного ареалу. Тому чорний птах на міському газоні чи полі — майже напевно не ворона, а грак. Якщо ж він значно більший, має масивний дзьоб і тримається сам або в парі, це може бути крук.

Грак (Corvus frugilegus) — саме той птах, якого в Україні найчастіше помилково називають чорною вороною. Він має чорне оперення з фіолетовим або синюватим полиском, видовжену голову та довгий загострений дзьоб.

Головна прикмета дорослого грака — світла сірувата ділянка голої шкіри навколо основи дзьоба. Здалеку може здатися, що дзьоб у птаха частково білий, хоча насправді світлим є його оголене «обличчя». У молодих граків ця ділянка ще вкрита пір’ям, тому їх легко сплутати з іншими вороновими.

Грак стрункіший за ворону, а його дзьоб довший і тонший. Довжина тіла становить приблизно 44–46 сантиметрів, а розмах крил може наближатися до метра. 

Граки — товариські птахи. Вони шукають їжу великими зграями та гніздяться колоніями. Якщо ранньою весною на верхівках сусідніх дерев з’являються десятки великих гнізд, це, найімовірніше, граківник. В одній колонії пари можуть будувати гнізда лише за кілька метрів одна від одної.

Найохочіше граки годуються на полях, луках, газонах і узбіччях. Вони поїдають комах та їхніх личинок, черв’яків, насіння, зерно, плоди, дрібних тварин і харчові залишки. Довгий загострений дзьоб допомагає їм діставати їжу із ґрунту.

В Україні грак є гніздовим, перелітним і зимуючим видом. Його можна зустріти майже по всій території країни, крім високогір’я. Склад зграй протягом року змінюється: частина місцевих птахів відлітає, а взимку до нас прибувають граки з північніших регіонів.

Крук (Corvus corax) — найбільший представник родини воронових в Україні. Він помітно масивніший за грака та ворону: має потужний дзьоб, широку грудну клітку, довгі крила і видовжене пір’я на горлі, схоже на невелику бороду.

У польоті крука зручно впізнавати за клиноподібним хвостом. У грака та ворони край хвоста радше заокруглений або віялоподібний. Крук також літає інакше: часто ширяє, користується повітряними потоками, виконує різкі повороти, перевороти та інші маневри. За розміром його можна порівняти з великим хижим птахом.

Голос крука — не звичне «кар-кар», а низький, гортанний і хрипкий звук, який передають як «крук» або «кронк». Саме характерний поклик, імовірно, відбився в українській назві птаха.

На відміну від зграйних граків, дорослі круки часто тримаються парами. Пара може роками займати одну територію та захищати її від інших круків. Для гніздування вони обирають високі дерева, скелі, опори ліній електропередач або високі споруди.

Круки всеїдні, але важливе місце в їхньому раціоні посідають рештки загиблих тварин. Вони також полюють на дрібних тварин, розорюють доступні гнізда, поїдають комах, плоди та харчові відходи.

Це обережні й надзвичайно кмітливі птахи. Круки здатні запам’ятовувати небезпечні місця, розв’язувати незнайомі завдання, планувати окремі дії та навчатися, спостерігаючи за іншими особинами.

Попри похмурий образ у фольклорі, крук не є провісником нещастя і зазвичай не становить загрози для людини. У природі він виконує важливу санітарну функцію, поїдаючи рештки загиблих тварин.

Сіра ворона (Corvus cornix), яку також називають ґавою, — звичайний для України вид. Її найпростіше впізнати за двоколірним оперенням: тулуб і частина спини сірі, а голова, горло, крила та хвіст — чорні.

За розміром сіра ворона близька до грака, але здається кремезнішою. Її дзьоб коротший, товстіший і повністю чорний, без світлої голої ділянки біля основи.

На відміну від граків, сірі ворони не утворюють великих гніздових колоній. Кожна пара будує окреме гніздо й охороняє територію навколо нього. Водночас поза сезоном розмноження ворони можуть збиратися у зграї, особливо біля місць ночівлі та джерел їжі.

Сірі ворони добре почуваються у містах, селах, парках, лісосмугах і на берегах водойм. Вони швидко знаходять нові джерела корму, можуть відкривати паковання, запам’ятовують поведінку людей і пристосовуються до міського руху.

Як й інші воронові, сірі ворони всеїдні. Вони живляться комахами, зерном, плодами, яйцями, дрібними тваринами, рештками загиблих тварин і харчовими відходами.

Чорна ворона (Corvus corone) — реальний вид, а не народна назва грака. Вона схожа на повністю чорну версію сірої ворони: має кремезне тіло, округлу голову, міцний чорний дзьоб і рівномірно чорне оперення. На відміну від дорослого грака, навколо основи її дзьоба немає світлої оголеної ділянки.

Основний європейський ареал чорної ворони лежить західніше від України. Вона поширена, зокрема, у Великій Британії, Франції, Іспанії та частині Центральної Європи. Далі на схід її змінює сіра ворона.

На територіях, де ареали чорної та сірої ворон зустрічаються, ці птахи можуть схрещуватися. Їхнє потомство часто має проміжне забарвлення: темніші сірі ділянки або нерівномірно розташоване чорне пір’я. Через близьку спорідненість у різних наукових класифікаціях чорну та сіру ворон тривалий час розглядали то як окремі види, то як підвиди одного виду.

Отже, твердження, що в Україні немає чорних ворон, загалом правильне: цей птах не належить до звичайних видів сучасної орнітофауни країни. Окремі залітні особини теоретично можливі, однак чорний птах, якого ми регулярно бачимо на українському газоні, полі чи узбіччі, майже напевно є граком, а не чорною вороною.

Найнадійніше оцінювати не одну, а одразу кілька ознак: забарвлення, розмір, форму дзьоба і хвоста, голос та поведінку птаха.

Птах	Найпомітніша ознака	Дзьоб	Типова поведінка
Грак	Чорне оперення і світла гола шкіра біля дзьоба	Довгий, тонкий і загострений	Ходить великими зграями, гніздиться колоніями
Крук	Дуже великий, у польоті має клиноподібний хвіст	Масивний і потужний	Часто тримається сам або в парі, багато ширяє
Сіра ворона	Сірий тулуб, чорні голова, крила і хвіст	Міцний, повністю чорний	Звична в містах, гніздиться окремими парами
Чорна ворона	Рівномірно чорна, без світлої шкіри біля дзьоба	Міцний і чорний	В Україні не є звичайним природним видом

Можна запам’ятати й простішу підказку. Сірий тулуб — це сіра ворона. Чорний птах зі світлою основою дзьоба — дорослий грак. Дуже великий чорний птах із клиноподібним хвостом, масивним дзьобом і низьким голосом — крук.

Проте визначати вид лише за кольором не варто. У молодого грака ще немає характерного світлого «обличчя», а розмір птаха без предметів для порівняння легко оцінити неправильно. У такому разі варто подивитися на його поведінку: галаслива зграя на полі підказує граків, поодинокий сіро-чорний птах у дворі — сіру ворону, а велика пара, що ширяє над лісом, — круків.