Кліше чи класика? Що таке кліше в кіно?

Часто при перегляді фільмів чи серіалів, ви могли помічати персонажів, образи чи події, які вже десь бачили, або які дуже схожі на щось, що ви вже бачили. Це не викликає яскравого відчуття дежавю, але все ж передбачає якісь наступні кроки чи події сюжеті. В мене теж таке частенько буває, і я завжди задаюсь собі питанням: це вже класика чи це заїжджене кліше? Тому вирішила детальніше розібратись в цих тонких кінематографічних матеріях.

Але спершу, пропоную пройти тест, щоб розпалити цікавість до цієї теми та перевірити свої знання в кіно. можете пропустити його та перейти до основної частини чтива.

Тест: класика чи кліше?

Отже, вам потрібно відповісти, які з нижченаведених прийомів - поважні і класичні, а які -  затерті до дір кіно-кліше.

В кінці - правильні відповіді та ваш глядацький рівень!

1. Герой іде від вибуху, не озираючись.
2. Монтаж тренувань під мотиваційну музику.
3. Героїня прокидається з ідеальним макіяжем і зачіскою.
4. Поліцейський виходить на останню зміну перед пенсією.
5. Німий погляд між двома героями замість слів.
6. Рука злодія, що виринає з-під уламків у фіналі.
7. Камера пливе над містом у перші секунди фільму.
8. Несподіваний дощ у момент зізнання в коханні.
9. Батько каже синові: “Я тобою пишаюсь”.
10. Фраза “Я повернусь.”
11. Антагоніст розповідає весь свій план перед фінальною сутичкою.
12. Усе було лише сном.
13. Похорон під дощем і чорні парасолі.
14. Антигерой допомагає в останній момент.

1. Кліше. Вперше виглядало круто, тепер - пародія сама на себе.
2. Класика. Від «Роккі» до «Кунг-фу Панди» - емблема жанру.
3. Кліше. Реальність далека від цього "випадкового" глянцю.
4. Кліше. Надто передбачувано. Як і смерть після цього.
5. Класика. Мовчання у кіно може бути красномовнішим за слова.
6. Кліше. Особливо в жахах 90-х.
7. Класика. Візуальне введення в місце дії - елегантне рішення.
8. Кліше. Надто зручно.
9. Класика. Емоційна точка, яку ніхто не втомився відчувати.
10. Класика. Завдяки Арнольду — і це вже культурний код.
11. Кліше. Надто поширено, герой завжди встигає скористатись цим монологом.
12. Кліше. Дешевий хід, що скасовує все, що глядач щойно пережив.
13. Кліше. Символічно, але настільки часто, що втратило свіжість.
14. Класика. Якщо побудовано добре — працює кожного разу.

0–4 правильних: Глядач вихідного дня

Ви бачите структуру, бачите кліше, бачите глибину. А може, пора вам самому(ій) писати сценарії?

Що таке кліше?

Незалежно від того, скільки балів ви набрали, все ж ми тут для того, щоб дізнатися, що таке кліше. Походить це слово з французької cliché, і вживалось початково в друкарській справі, як відбиток, чи краще сказати - штамп. Що і підводить нас до значення слова кліше - частоповторювальна дія, сталий, стереотипний образ чи ідея, яка втратила свою оригінальність через надмірне і неосмислене використання. В кіно - це заїжджені ходи, передбачувані діалоги або окремі фрази, персонажі, які навівають відчуття вторинності. Загалом все, що викликає фразу “Це ж було вже!”. Хто знає, той зрозуміє.

Та заради справедливості треба сказати, що кліше - це не завжди погано. Клішовані моменти в фільмі чи серіалі можуть грати досить ефективну роль, коли потрібно швидко та без лишніх слів донести якусь ідею чи викликати емоції у глядачів. І подати це можна свіжо, а не банально. Іноді режисери беруть кліше та переосмислюють їх. І тоді вони знову стають живими, працюючими засобами. Це часто буває у постмодерністському або іронічному кіно.

Класика, яка стала кліше

На противагу поняттю “кліше”, класика в кіно - це поважне визнання певних стандартів, традицій, образів та сюжетів, які несуть художню цінність. Це ідеї, які в свій час мали великий вплив на кінематограф, розвинули цей жанр мистецтва і витримали випробування часом. Класичні ходи містять в собі пізнавальні елементи, але вони несуть в собі глибинний сенс, унікальне виконання та сильні враження. Тобто, якщо коротко: кліше - те, що часто неосмислено копіюють, а класика - це те, що задало стандарти для наслідування.

Інколи є дуже тонкі грані між цими поняттями, і їх можна не розгледіти, якщо не зануритись в контекст конкретної роботи. Для розуміння, в тесті вище був такий приклад: несподіваний дощ у момент зізнання в коханні, що є клішованим поворотом у багатьох мелодрамах. Дуже зручно використовувати цей “несподіваний” дощ у таких сценах, ніби змушуючи глядача вірити у любов персонажів. Невже без дощу герої не зрозуміють, що кохають одне одного?

Сумно визнавати, але це кліше пішло з класики, яка у свій час сильно зворушила глядачів:

«Сніданок у Тіффані» - сцена, де герої знаходять одне одного під дощем разом із загубленим котом — емоційний фінал, який працює на символіку очищення, оновлення, кохання.

«Щоденник пам’яті» - сцена поцілунку в дощі - стала еталонною у романтичному жанрі. Її навіть копіювали в пародіях.

Ці приклади дійсно залишили сильний емоційний слід, реалізовані правдиво та стильно. А більшість таких сцен в подальшому, бездумно копіюють візуал, в очікуванні ефекту. Але це стало вже так передбачувано, що не викликає ніяких емоцій у глядачів, а іноді ще й дратує. Коли прийом повторюють без переосмислення, нової ідеї, тільки “бо це працює”, то він перетворюються на кліше. В сучасному кінематографі, здається, все частіше можна пояснити все фразою “бо це працює”. Вторинність та повторюваність, суцільні кліше, комерційний підхід - це те, що заважає мистецтву та появі нової класики в кіно.