Уявімо, що двоє фанатів серіалу сперечаються про персонажа. Один каже: «Він точно боїться висоти». Інший заперечує: «Ніде такого не було, це не канон». Для людини поза фандомами така відповідь може звучати дивно: персонаж же вигаданий — що означає «було» чи «не було»?
Саме тут і потрібне поняття канону. Воно допомагає відділити те, що офіційно існує всередині певної історії, від фанатських припущень, альтернативних версій та просто популярних уявлень про героїв.
Що таке канон простими словами
У книгах, фільмах, серіалах, коміксах, аніме, відеоіграх та інших вигаданих світах канон — це події, персонажі, факти й правила, які вважаються частиною офіційної історії.
Якщо у фільмі прямо показано, що герой народився в певному місті, — це канонічний факт. Якщо в романі персонаж гине — його смерть належить до канону цієї історії. А от популярна теорія про те, що він насправді вижив, сама по собі каноном не стає.
Тому у фанатському середовищі фраза «це канон» фактично означає: «це справді відбулося за правилами цього вигаданого світу». А «не канон» — що певна версія не підтверджена основним твором або не входить до офіційної сюжетної лінії.
При цьому поняття канону не завжди абсолютно однозначне. У великих франшизах самі фанати можуть сперечатися, які саме джерела слід вважати авторитетними. Саме так канон визначає й енциклопедія фанатської культури Fanlore: як джерело або сукупність джерел, що вважаються авторитетними в межах певного фандому.
Звідки взялося слово «канон»
Термін набагато старший за сучасні фільми, комікси та фандоми.
Слово зрештою походить від грецького kanōn — «правило», «мірило», «зразок» або «стандарт». Через латину воно потрапило до європейських мов і протягом століть набуло кількох пов'язаних значень. Таку етимологію, зокрема, наводить словник Merriam-Webster.
У релігії каноном називають визнаний корпус священних текстів або встановлені правила. У літературі можна говорити про літературний канон — сукупність творів, які вважають важливими, впливовими або зразковими для певної культури, епохи чи напряму. Слово використовується також у мистецтві й музиці, хоча там має свої спеціальні значення.
У всіх цих випадках зберігається одна спільна ідея: існує певний визнаний набір творів, правил або зразків.
Тому слово дуже природно прижилося і в розмовах про вигадані всесвіти.
До чого тут Шерлок Холмс
Історія сучасного фанатського використання слова «канон» часто пов'язується із Шерлоком Холмсом, хоча твердження, що саме шанувальники Холмса буквально вигадали це значення, було б надто спрощеним.
Традиційний шерлокіанський канон складається з 60 історій Артура Конан Дойла — чотирьох романів і 56 оповідань. Саме ці твори зазвичай мають на увазі, коли говорять про класичний Canon of Sherlock Holmes. Такий склад канону наводить, зокрема, The Arthur Conan Doyle Encyclopedia.
Цікаво інше: прихильники Холмса почали аналізувати ці твори так, ніби Шерлок, Ватсон та описані ними події справді існували.
Одним із ключових текстів для цієї традиції стала праця Рональда Нокса Studies in the Literature of Sherlock Holmes. Вона була представлена в Оксфорді 1911 року й згодом опублікована. Нокс жартівливо застосовував до історій про Холмса методи серйозної текстологічної критики: шукав суперечності, намагався реконструювати біографії персонажів і пояснював деталі так, ніби перед ним були справжні історичні документи.
Згодом подібне ставлення до вигаданого світу стало характерним для багатьох фандомів: якщо існує велика кількість історій про одних і тих самих героїв, рано чи пізно виникає питання — які з них «справді відбулися» всередині цього світу?
Так поняття канону стало особливо зручним.
Хто вирішує, що є каноном
З одним окремим романом усе відносно просто: те, що написано в романі, і становить його канон. Проблеми починаються, коли історія перетворюється на велику франшизу.
До неї можуть входити основні фільми, серіали, книги, комікси, відеоігри, спінофи, довідники, додаткові оповідання та інші твори. Одні з них продовжують головну історію, інші існують паралельно, а деякі можуть прямо суперечити одне одному.
Саме тому «офіційний» і «канонічний» — не завжди повні синоніми.
Комікс може бути цілком офіційно випущений власником франшизи, але не належати до основного канону. А екранізація книжки зазвичай створює власну версію історії.
Наприклад, якщо персонаж має одну біографію в романі й іншу у фільмі, це не обов'язково помилка. Просто існують два окремі канони — книжковий та екранний.
Так само не варто автоматично переносити всі події коміксів Marvel у кіновсесвіт Marvel лише тому, що в них з'являються ті самі герої.
Тому запитання «Це канон?» іноді потребує уточнення: канон якої саме версії?
Чи може канон змінюватися
Так. І саме через це суперечки про канон інколи тривають роками.
Нові книги, сезони серіалу або частини гри можуть додавати інформацію про події, які раніше залишалися незрозумілими. Автори можуть пояснити минуле героя, змінити наше сприйняття певної сцени або навіть суперечити тому, що було встановлено раніше.
Для таких випадків існує термін реткон — від англійського retroactive continuity.
Реткон виникає, коли нова інформація змінює або переосмислює вже встановлені факти.
Наприклад, кілька сезонів глядачі вважають персонажа звичайною людиною, а потім з'ясовується, що він увесь час приховував своє походження. Старі сцени нікуди не зникають, але після нової інформації сприймаються інакше.
Ще радикальніший варіант — ребут, тобто перезапуск історії. Автори можуть залишити знайомих персонажів і основну ідею, але почати сюжет заново. Тоді старий і новий канони існують окремо.
Що таке headcanon
Поруч із каноном у фанатській культурі дуже часто зустрічається слово headcanon. Його можна буквально пояснити як «канон у голові».
Headcanon — це особисте уявлення фаната про персонажа, подію, стосунки або світ, яке не підтверджене офіційним твором.
Головна особливість headcanon у тому, що він часто заповнює прогалину, про яку автор просто нічого не розповів.
Наприклад, у серіалі ніколи не показували, яку каву любить певний персонаж. Глядач може вирішити, що той п'є лише чорну без цукру, бо це добре відповідає його характеру. Це headcanon.
Або фанат може уявляти, що двоє персонажів після фіналу продовжили спілкуватися, хоча їхнє подальше життя взагалі не описане.
Headcanon може спиратися на дрібні деталі, підтекст і поведінку героя, а може бути майже повністю вигаданим. Сам термін Fanlore пояснює як особисту інтерпретацію канону, що стосується речей, які не були розкриті в оригінальному творі. Докладніше про headcanon у Fanlore.
Важливо, що headcanon не дорівнює канону. Це власне припущення фаната, а не офіційний факт.
Іноді трапляється цікава ситуація: автор через кілька років випускає нову частину історії й випадково підтверджує давню фанатську теорію. Тоді те, що колись було лише headcanon, фактично стає каноном.
Може статися й навпаки: новий матеріал прямо суперечить популярному припущенню.
Headcanon і fanon — не одне й те саме
Поруч існує ще одне слово — fanon, утворене поєднанням fan і canon.
Різниця між ним і headcanon передусім у масштабі.
Headcanon — це особиста версія окремого фаната або невеликої групи. Fanon — ідея, яка настільки поширилася у фандомі, що її починають сприймати майже як загальновідомий факт, хоча офіційний твір її не підтверджує.
Fanlore визначає fanon як елемент, широко прийнятий серед фанатів, але такий, що має мало або взагалі не має підґрунтя в каноні.
Іноді фанон народжується з одного популярного фанфіку, жарту, мему або фанатської теорії. Потім цю ідею повторюють у фанартах, інших фанфіках і дискусіях — аж поки новим учасникам спільноти стає складно зрозуміти, чи була вона в оригіналі.
Умовно це можна показати так:
Канон: автор прямо сказав, що персонаж любить котів.
Headcanon: фанат уявляє, що вдома в персонажа живуть три коти.
Fanon: значна частина фандому вже малює героя з трьома котами й згадує їх у фанфіках, хоча в оригіналі цих тварин ніколи не було.
Саме тому іноді варто перевіряти першоджерело навіть тоді, коли певний «факт» про улюбленого героя здається абсолютно очевидним.
А якщо автор розповів щось в інтерв'ю?
Це одна із сірих зон канону.
У фанатській культурі для заяв автора поза самим твором іноді використовують поняття Word of God — буквально «слово Бога». Йдеться про ситуацію, коли письменник, сценарист або інший творець повідомляє додаткову інформацію про світ чи персонажа в інтерв'ю, соцмережах або під час зустрічі з фанатами.
Наприклад, у книжках ніколи не сказано, де герой навчався, але письменник називає конкретний університет під час інтерв'ю.
Чи стає такий факт каноном?
Універсальної відповіді немає. Одні фанати вважають заяву автора достатньою. Інші дотримуються принципу: якщо інформації немає в самому творі, вона не має такого самого статусу, як події книги, фільму чи гри.
Особливо складною ситуація стає у великих франшизах, де над одним світом працюють десятки сценаристів, письменників, режисерів і продюсерів. Там навіть слова одного з авторів не завжди можуть остаточно визначити правила всього всесвіту.
Чому фанати так багато сперечаються про канон
Тому що канон створює спільну точку відліку.
Фанати можуть вигадувати альтернативні фінали, нові біографії персонажів, романтичні пари та цілі паралельні світи. У цьому й полягає значна частина задоволення від фанатської творчості. Але для того, щоб усвідомлено змінювати оригінальну історію, потрібно розуміти, якою вона була спочатку.
Тому канон відповідає на запитання: «Що ми точно знаємо з офіційної історії?»
Headcanon — «Як я особисто уявляю те, про що автор не розповів?»
Fanon — «У що звикла вірити значна частина фандому, хоча офіційно це не підтверджено?»
А фанфік взагалі може поставити інше запитання: «А що було б, якби все сталося інакше?»
Саме тому слово «канон» давно вийшло за межі релігієзнавства та літературознавства. У сучасній попкультурі й інтернеті це зручний спосіб провести межу між офіційною історією та всім тим, що навколо неї створюють, домислюють і переосмислюють самі фанати.
Цейво!Відреагуй!
🧵
Цей допис поки що не має жодних доповнень від автора/ки.
