Порцеляна і кераміка — ці обидва матеріали, виготовлені з глини та мінералів, але вони відрізняються за складом, температурою випалу, зовнішнім виглядом і властивостями.
Кераміка — загальний термін, що охоплює всі вироби з глини, які обпалюють у печі. До неї належать:
Фаянс
пориста біла кераміка, виготовлена з глини з добавками піску та крейди
покривається непрозорою білою глазур’ю
використовується для посуду, плитки, декоративних виробів
2.Теракота
неглазурована червона або коричнева кераміка, зроблена з глини з високим вмістом заліза
має матову поверхню, випалюється при невисоких температурах
використовується для скульптур, горщиків, архітектурного декору
походить з Італії, популярна також в Україні (наприклад, косівська майоліка)
4. Порцеляна
Порцеляна — це один із видів кераміки вищого класу. Її виробляють із каоліну — особливо чистої білої глини.
Випалюється при дуже високій температурі — від 1200 до 1450°C.
Дуже міцна, тверда, біла й майже прозора на просвіт.
Має непористу структуру, не потребує додаткової глазурі для герметичності.
Часто використовується для елегантного посуду, декоративних виробів, ізоляторів у електротехніці.
В Україні для виробництва кераміки використовують різні види глини, залежно від регіону та цілей виготовлення. Країна має багаті поклади глин, які підходять як для побутової кераміки, так і для художніх виробів.
1. Каолін (порцелянова глина)
Білий колір, висока чистота.
Основна сировина для порцеляни.
Великі родовища — в Донбасі, Житомирській, Вінницькій, Дніпропетровській областях (наприклад, Глухівецьке, Гірсівське родовище).
2. Вогнетривка глина
Використовується для технічної кераміки, печей, плит.
Має високу жаростійкість.
Основні родовища — Донецька область, Полтавщина.
3. Червона (торф’яна) глина
Містить залізо, що надає виробам червонуватого або коричневого відтінку після випалу.
Дуже поширена у центральних та північних регіонах України.
Використовується в гончарстві, декоративному посуді, плитці.
4. Лесова глина (глинистий суглинок)
Часто застосовується у народному гончарстві.
Має середню пластичність і добре піддається ручній роботі.
Розповсюджена на Поділлі, у Полтавській, Київській, Хмельницькій областях.
Історично важливі центри гончарства в Україні:
Опішня (Полтавщина) — найвідоміший центр української кераміки.
Косів (Гуцульщина) — відомий традиційною мальованою керамікою.
Славута, Гавареччина, Вільшана, Смотрич — локальні осередки з унікальними стилями.
Україна має давні традиції порцелянового виробництва, хоча на відміну від масового гончарства, порцеляна завжди була елітною продукцією, часто зосередженою у великих фабриках і орієнтованою на декоративність або експорт.Основна глина для порцеляни — каолін. В Україні є великі поклади каоліну: Глухівецьке (Вінницька обл.), Гірсівське (Запорізька обл.), Межиріченське (Дніпропетровська обл.). Ця сировина використовується не лише в Україні, а й експортується до ЄС та Азії.
Основні українські порцелянові заводи (історично)
1. Баранівський фарфоровий завод (Житомирська область)
Завод закрився після 2010-х через економічну кризу, але його продукція вважається колекційною.
2. Городницький фарфоровий завод (Житомирська обл.)
Відомий масовим посудом і сувенірною продукцією.
Сьогодні практично не функціонує, але раніше був важливим експортером до СРСР та Європи.
3. Дружківський фарфоровий завод (Донеччина)
Один із найпотужніших в УРСР.
Спеціалізувався на побутовому фарфорі, часто з народними мотивами.
Більшість виробів мали гладку білу поверхню з підглазурним або надглазурним розписом. У радянський період активно створювалися порцелянові статуетки: жінки в національному вбранні, козаки, сцени з казок.Нажаль, більшість порцелянових заводів збанкрутували або закрились після 2000-х через конкуренцію з дешевим китайським імпортом. Деякі художники та малі майстерні все ще створюють авторську порцеляну вручну, здебільшого як арт-об’єкти. Зараз зростає інтерес до ремесла та відродження традицій — тому є надія, що ця галузь отримає своє "друге життя".
Говорячи про кераміку, неможливо не згадати про китайську порцеляну — одну з найцінніших і найшанованіших у світі, як в історичному, так і в мистецькому сенсі. Вона — символ високої культури, технічної досконалості та національного надбання Китаю.Саме Китай винайшов порцеляну ще в VII–IX століттях н.е. (династія Тан). Тому сам термін “china” англійською означає і "Китай", і "порцеляна". Європейці не знали, як цей матеріал виготовляється, тож почали називати його просто "china ware" або "china", бо він приходив з Китаю. В європейських мовах ця плутанина між країною та матеріалом збереглася лише в англійській. В інших мовах назви розрізняються (наприклад, porcelaine у французькій, porzellana в італійській).Китайці першими навчилися виготовляти тонку, білу, напівпрозору порцеляну, використовуючи каолін і високотемпературне випалювання. Їхня технологія залишалася таємницею століттями, що підвищувало цінність порцеляни в Європі.
Імператорські порцелянові вироби — зокрема з династій Мін (1368–1644) і Цін (1644–1912) — мали надзвичайно високу художню цінність. Вони виготовлялися лише для двору імператора і часто мали ритуальне або дипломатичне призначення.Китайська порцеляна вирізняється витонченим живописом: сцени з природи, дракони, квіти, птахи, калліграфія. Колірна палітра включала кобальтово-синій підглазурний живопис, зелено-золоті емалі, червоний «драконівський» розпис тощо.Справжні вироби імператорських майстерень часто існують в одиничних екземплярах. Їх цінують музеї, колекціонери та інвестори.Найдорожчою порцеляновою вазою в світі є ваза династії Цін, яка була продана на аукціоні за £53,1 мільйона (приблизно $83 мільйони) у 2010 році. Ця рідкісна китайська ваза, виготовлена в середині XVIII століття, була оцінена як «дуже майстерна підробка» і коштувала лише £800, коли її вперше оцінили на телевізійному шоу BBC в 1960-1970-х роках. Після повторної експертизи виявилося, що це справжній імператорський фарфор, і на аукціоні вона була продана китайському колекціонеру за рекордну суму.
Поширити цей допис
Цитувати допис
Оберіть та скопіюйте потрібний стандарт цитування:
