Конклав — це зібрання кардиналів Римо-католицької церкви, скликане для обрання нового Папи Римського після смерті або відставки попереднього. Слово походить від латинського cum clave, що означає «під замком», оскільки учасники конклаву зачиняються в ізоляції від зовнішнього світу, щоб ухвалити рішення без зовнішнього впливу.
Основні особливості конклаву:
- Участь беруть тільки кардинали, яким на момент смерті Папи ще не виповнилося 80 років.
- Проходить у Сикстинській капелі у Ватикані.
- Голосування триває, поки один з кандидатів не отримає дві третини голосів.
- Результати голосування оголошуються через дим:
- Чорний дим (спалювання бюлетенів із домішками) — Папу ще не обрали.
- Білий дим — нового Папу обрано.
Після обрання новообраний Папа приймає ім’я та виходить на балкон Собору святого Петра, щоб благословити вірян.
Кардинал — це високопоставлений священнослужитель у Римо-католицькій церкві, який входить до колегії кардиналів і, серед іншого, має право обирати Папу Римського.
Хто може стати Папою Римським?
Формально — будь-який хрещений чоловік, який сповідує католицьку віру. Але на практиці — обирають лише з кола кардиналів.
Формальні вимоги:
- Хрещений чоловік
- Католик
- Теоретично не обов’язково бути священником (але якщо оберуть мирянина, його мають терміново висвятити на священника, єпископа, а тоді проголосити Папою)
Реальна практика:
- Уже понад 600 років усі Папи були кардиналами-єпископами, тобто дуже досвідченими церковними ієрархами.
- Основні кандидати — це впливові кардинали з керівних посад у Ватикані або архієпископи великих дієцезій у світі.
Після обрання:
- Обраного питають: "Чи приймаєш ти обрання?"
- Якщо він погоджується, його запитують: "Яке ім’я ти береш?"
- Потім він з’являється на балконі собору святого Петра з оголошенням: "Habemus Papam" — "Маємо Папу!"
Папа не мусить бути італійцем — останні Папи були з Польщі, Німеччини та Аргентини. Папа є головою Католицької церкви, а також глава держави Ватикан.Отже, хоча теоретично будь-який хрещений католик може стати Папою, на практиці це майже завжди кардинал з великим духовним і організаційним досвідом.
Насправді італієць може стати Папою, і в історії їх було дуже багато. Просто в останні десятиліття церква свідомо обирає Пап з інших країн, щоб підкреслити всесвітній характер Католицької церкви (це глобальна спільнота, де більшість вірян сьогодні живе не в Європі, а в Латинській Америці, Африці, Азії) та продемонструвати, що Ватикан — це не просто "італійська церква", а церква для всього світу. Також одна із цілей такого рішення — позбутися звинувачень у кумівстві та впливі італійської політики, бо раніше, коли Папами майже завжди ставали італійці, це породжувало корупцію в курії (внутрішньому апараті Ватикану), надмірний вплив італійської аристократії та уряду. Тож вибір іноземних Пап допомагає очистити імідж церкви та показати, що вибори — справжні, а не політична гра.
Курія — це адміністративний апарат Ватикану, який допомагає Папі управляти Церквою по всьому світу. Повна назва — Римська курія (Curia Romana). ЇЇ основні функції: готувати рішення для Папи; контролювати виконання його вказівок; координувати діяльність єпископів, чернечих орденів і католицьких організацій у всьому світі; вести справи, пов’язані з вірою, дисципліною, літургією, канонічним правом тощо.
