Сьогодні анкара — одна з найвпізнаваніших тканин у світі моди. Яскраві геометричні візерунки, насичені кольори, великі квіткові мотиви та сміливі поєднання давно вийшли за межі традиційного одягу. Її використовують у високій моді, стрітстайлі, інтер’єрах, аксесуарах і навіть сучасному мистецтві. Африканські воскові принти регулярно з’являються у колекціях світових дизайнерів, а сучасна мода постійно переосмислює їх у сукнях, костюмах, тюрбанах і сумках.

Та найцікавіше в анкарі — її несподівана історія. Попри те, що сьогодні цю тканину часто називають “африканською”, її походження набагато складніше й охоплює одразу кілька континентів: Азію, Європу та Африку.

Анкара — це бавовняна тканина з яскравими принтами, яку часто називають African wax print, Dutch wax або wax hollandais. Вона виготовляється методом воскового резервування барвника — технологією, спорідненою з батиком. Саме тому на тканині часто помітний характерний ефект дрібних “тріщинок” у кольорі, який став її фірмовою рисою.

Класична анкара зазвичай має однаково яскравий малюнок з обох боків тканини. Найчастіше це щільна бавовна, хоча сьогодні існують і змішані варіанти з поліестером.

Для багатьох людей у світі анкара стала майже візуальним синонімом Африки. Але її шлях до цього статусу був довгим і доволі несподіваним. Походження самої назви остаточно не з’ясоване. Існує кілька версій. За однією з них, слово “анкара” пов’язують із турецькою Анкарою, звідки нібито надходили дешевші версії тканини. Інша популярна версія стверджує, що назва походить від африканських торговців, які переінакшили слово “Accra” — назву столиці Гани, через яку активно проходила торгівля тканиною.

У різних регіонах Африки тканина має власні назви. У Східній Африці часто використовують слова “кітенге” або “канга”, а у франкомовних країнах — wax hollandais.

Історія анкари починається у XIX столітті в Індонезії. Там уже століттями існувала традиція ручного батику — складної техніки фарбування тканини з використанням воску. Майстри вручну наносили віск на полотно, після чого тканину фарбували. Там, де був віск, барвник не проникав, і утворювався візерунок.

Нідерландські колонізатори, які контролювали Індонезію, вирішили механізувати цей процес і виробляти тканину промислово. Вони сподівалися продавати дешевшу фабричну альтернативу місцевому батикові. Однак задум провалився: індонезійці не прийняли машинні копії. Вважалося, що вони виглядають “неправильно”, а характерний кракелюр — дрібні тріщинки фарби — сприймався як дефект.

Тоді європейські торговці звернули увагу на Західну Африку, куди вже активно ходили торгові кораблі. І тут сталося несподіване: тканина надзвичайно сподобалася місцевим покупцям. У Гані, Нігерії, Сенегалі та інших країнах яскраві принти швидко стали популярними. Згодом саме Африка перетворила цю тканину на культурний феномен.

Сьогодні навколо анкари часто точаться дискусії про культурну ідентичність та колоніалізм. Адже тканина, яку світ вважає “традиційно африканською”, фактично виникла внаслідок колоніальної торгівлі між Європою та Азією.

Втім, з часом саме африканські суспільства надали їй нового значення. Дизайни адаптувалися до місцевих смаків, а виробництво частково перенесли до Гани та Нігерії. З’явилися локальні фабрики, власні стилі й регіональні особливості.

Тобто анкара — це приклад того, як імпортований матеріал може стати невіддільною частиною культурної ідентичності.

У XXI столітті анкара пережила новий глобальний сплеск популярності. Африканські дизайнери почали активно інтегрувати традиційні принти у сучасний крій, а світова fashion-індустрія звернула увагу на ці тканини.

Сьогодні анкару використовують:

Особливо популярними стали поєднання традиційних принтів із сучасними силуетами — oversize-піджаками, мінімалістичними сукнями чи спортивним одягом.

Відомі художники та дизайнери також використовують wax print як спосіб говорити про постколоніальну ідентичність, міграцію та глобалізацію.

Через популярність тканини ринок заполонили дешеві копії. Класичний Dutch wax історично вважався еталоном якості — тканина була щільною, а фарби дуже стійкими.

Сьогодні багато воскових принтів виготовляються масово, і якість може сильно відрізнятися. Дешеві варіанти часто:

Через це поціновувачі текстилю звертають увагу на щільність тканини, чіткість принта та якість фарбування.