Table of contentsClick link to navigate to the desired location
This content has not been translated yet.We're showing the original Ukrainian content below.
Якщо ви цікавитеся українськими традиціями, то напевно чули про вечорниці та посиденьки. Обидва ці слова пов’язані з давніми обрядами та звичаями нашого народу, але чи означають вони одне й те саме? Насправді – ні. Вони мають схожі риси, проте відрізняються за змістом, метою та характером проведення.
Що таке вечорниці?
Вечорниці – це молодіжні зібрання, що відбувалися в осінньо-зимовий період, коли польові роботи завершувалися, а довгі вечори сприяли спільним розвагам. Головною особливістю вечорниць була їхня розважальна функція.
🔸 Де проводили? Найчастіше – в хаті самотньої жінки, переважно вдови, яка дозволяла молоді збиратися за невелику винагороду (зазвичай їжею або частиною заробітку).
🔸 Хто приходив? Найперше – молодь! Дівчата приходили раніше, займалися рукоділлям (вишиванням, прядінням, в’язанням), а пізніше до них приєднувалися хлопці.
🔸 Що робили?
- Співали народні пісні
- Танцювали
- Жартували
- Грали в ігри
- Часто влаштовували жартівливі виступи та сценки
- І, звісно, знайомилися – адже вечорниці часто ставали місцем для зав’язування стосунків і пошуку пари
Таким чином, вечорниці виконували ще й сватально-залицяльну функцію, тому для парубків це була нагода привернути увагу дівчат, а для дівчат – продемонструвати свої таланти, працьовитість і дотепність.
До речі, вечорниці мали певний контроль – за порядком слідкувала господиня хати, яка не дозволяла надмірних витівок або неприйнятної поведінки. Хоча, звісно, траплялися і бешкетники, які приходили пожартувати чи навіть вчинити "капості" (наприклад, зняти ворота біля хати дівчини, яка їм подобалася – такий собі стародавній "флешмоб").
Що таке посиденьки?
Посиденьки – це більш спокійні та камерні зібрання, які могли бути не лише молодіжними, а й дорослими. Їхньою головною метою було спільне проведення часу за роботою та спілкуванням.
🔸 Де проводили? У будь-якій хаті, де збиралися господині чи молоді дівчата для спільної праці.
🔸 Хто приходив? Зазвичай це були жінки та дівчата, рідше – старші чоловіки. Молодь теж могла брати участь, але головною метою була саме робота, а не розваги.
🔸 Що робили?
- Пряли нитки
- Вишивали
- Ліпили вареники чи пекли хліб
- В’язали або лагодили одяг
- Ділилися новинами, обговорювали громаду
- Співали традиційні пісні
Посиденьки мали більш буденний та практичний характер. Вони були своєрідним аналогом сучасних "дівич-вечорів", але з додаванням хатньої праці.
Іноді посиденьки також могли перетворитися на легкі вечорниці, якщо до дівчат приєднувалися хлопці, проте сам формат залишався менш галасливим і не мав такої яскравої залицяльної атмосфери, як на вечорницях.
Чи існують вечорниці та посиденьки сьогодні?
Сучасне життя змінило традиційні форми дозвілля, але вечорниці та посиденьки не зникли.
🔹 Вечорниці зараз – це тематичні етнофестивалі, фольклорні вечори або святкові заходи, присвячені українським традиціям. Наприклад, передріздвяні Андріївські вечорниці – одна з найулюбленіших подій, коли молодь ворожить, співає, жартує та грає в ігри.
🔹 Посиденьки у сучасному світі – це коли подруги збираються разом, щоб попити чай, пов’язати чи пошити, а також просто поспілкуватися. Це можуть бути навіть книжкові клуби або хендмейд-майстер-класи.
Таким чином, традиції хоч і змінюються, але не зникають – вони просто набувають нових форм!
Якщо коротко: вечорниці – це вечірки для молоді, а посиденьки – це спільні зустрічі для праці та спілкування. Вечорниці були гучними та веселими, а посиденьки – спокійними та продуктивними. Обидва явища є частиною української культурної спадщини, яка зберігається й досі.
This post doesn't have any additions from the author yet.
