Мате (або єрба мате) — це не просто напій, а справжній культурний феномен Південної Америки. Його п’ють гарячим у прохолодних Андах, холодним у спеку Парагваю, а в Аргентині без термоса з мате на вулиці не обійдеться майже жоден перехожий. Для місцевих це щось більше, ніж чай чи кава — це символ єдності, гостинності та спокою.
Від “трави богів” до національного напою
Рослина, з якої роблять мате, має наукову назву Ilex paraguariensis. Вона росте у вологих субтропічних лісах Аргентини, Бразилії та Парагваю. Саме там її вперше почали використовувати індіанці гуарані, які називали листя каа — “трава”. За їхніми легендами, богиня принесла цю рослину людям як подарунок, що дарує силу, ясність думок і витривалість.
Коли на континент прийшли іспанські колонізатори, вони швидко підхопили місцевий звичай. Особливо активно культивацією мате займалися єзуїтські місіонери — саме вони почали вирощувати рослину в організованих плантаціях і поширювати напій серед європейців. І хоча деякі церковні діячі спершу вважали його “диявольським зіллям” (через стимулювальну дію), з часом мате став улюбленим напоєм не лише у колоніях, а й у самій Іспанії.
Справжній ритуал пиття починається з посудини — калабаси, висушеного гарбуза або дерев’яної чашки, і бомбільї — металевої трубочки з фільтром. У калабас засипають подрібнене листя єрба мате, заливають гарячою (але не киплячою) водою і п’ють ковтками, часто передаючи калабас по колу. Це не лише спосіб втамувати спрагу чи отримати заряд енергії — це соціальний ритуал, жест довіри й дружби.
Є й літня версія — терере, яку готують із холодною водою, соком або льодом. Вона популярна в Парагваї та північних регіонах Аргентини, де спека не дає шансу гарячим напоям.
Етимологія і символіка
Назва “мате” походить із мови кечуа, де mati означає “посудина для пиття”. А “єрба” — це іспанське слово, що перекладається як “трава”. Разом “єрба мате” буквально означає “трава для посудини”, але для мільйонів людей у Південній Америці — це радше “трава для душі”.
- Мате містить кофеїн, теобромін і теофілін — природні стимулятори, які діють м’якше, ніж у каві, тому напій бадьорить, але не викликає різкого підйому тиску чи прискореного серцебиття. - У кожній країні існує свій стиль заварювання. В Аргентині мате п’ють міцним і насиченим, в Уругваї — майже без цукру, а в Бразилії люблять м’який смак зеленуватого “chimarrão”. - Мате часто зображують у фільмах, коли треба підкреслити атмосферу спокійного ранку десь у Буенос-Айресі чи Монтевідео — це вже впізнаваний культурний символ, як кав’ярня в Італії чи чайна церемонія в Японії.
Сучасна популярність
Сьогодні мате переживає справжнє відродження. Його експортують у десятки країн, а продажі в Європі та США зростають щороку. Все більше людей відкривають його як природну альтернативу каві — напій, який бадьорить, але не виснажує. Провідні виробники — Аргентина, Бразилія та Парагвай — постачають єрбу у понад 60 країн світу. Навіть в Україні останніми роками з’явилися спеціалізовані магазини мате, а в кав’ярнях можна зустріти “мате латте” або “терере-тоник”.
Мате — це більше, ніж просто чай з Південної Америки. Це частинка культури, спосіб спілкування і філософія спокою серед щоденної метушні. У кожному ковтку — аромат лісу, відлуння стародавніх легенд і тепло тих, хто п’є з тобою з однієї калабаси.
Цей допис поки що не має жодних доповнень від автора/ки.
